Оригінальна назва – City of girls.
Книга на сайті видавництва https://starylev.com.ua/misto-divchat
Елізабет Гілберт – автор культової автобіографічної книги “Їсти, молитися, кохати”, завдяки якій значно зріс приплив туристів на острів Балі. “Місто дівчат” – це найновіша книга письменниці.
Книга являє собою лист від літньої жінки якійсь Анжелі. Автор з перших сторінок інтригує нас, так як оповідачка по-перше має якісь стосунки з батьком Анжели, по-друге вона шила їй весільну сукню. І цей лист – відповідь на питання Анжели ким автор листа була для її батька, вірніше ким батько Анжели був для Вівіан Морріс.
Сюжет
Отже, Нью-Йорк 1940 року. Америка ще не вступила в Другу Світову Війну і в Нью-Йорку, як і раніше весело і добре. 19-річна дівчина Вівіан, аристократка з багатої сім’ї, приїжджає до своєї тітки в Нью-Йорк, після того, як її вигнали з коледжу за неуспішність. Батькам не дуже хотілося, що б Вівіан маячила у них перед очима і вони відправляють її до тітки. А тітка Пег, колись відомий режисер, володіє своїм власним театром Лілея, де ставить прості п’єси для робітників і сяк-так зводить кінці з кінцями. Чоловік тітки Пег відомий затребуваний високооплачуваний сценарист, живе в Голлівуді.
Вівіан з головою занурюється в богемне життя театру, де вона стає художником по костюмах, тому що у Вівіан, незважаючи на всю її недбалість, є один козир – вона дуже добре шиє і може пошити що завгодно. Без батьківської опіки, відчувши свободу, Вівіан пускається у всі тяжкі, проводячи всі ночі в компанії своєї подруги актриси Селії Рей в нічних клубах, випиваючи велику кількість алкоголю і займаючись безладним сексом.
Але потім все змінюється, коли в театр приїжджає велика британська актриса Една Вінстон Паркер зі своїм молодим чоловіком Артуром. Той дуже гарний, але абсолютно бездарний як актор, а Една – вона легенда сцени. Една втратила все своє майно під час бомбардувань Лондона і згодна брати участь в простих п’єсах Пег, але та вирішує поставити нову п’єсу, де Една могла б сяяти.
На допомогу приходить чоловік Пег Біллі, який раптово приїжджає з Каліфорнії. Він створює сценарій і допомагає з постановкою. На кастинг приходить молодий красивий актор Ентоні, з яким у Вівіан виникає пристрасний роман. П’єса йде з великим успіхом, і називається вона «Місто дівчат».
І все начебто чудово – п’єса користується успіхом, Ентоні стає зіркою, гроші течуть рікою, але раптово трапляється катастрофа. Вівіан робить дуже дурний необдуманий вчинок, який ставить під загрозу як п’єсу, так і відносини всередині трупи. Вівіан вдається уникнути публічного скандалу завдяки зв’язкам своєї тітки і її друзів. Але в театрі вона більше залишатися не може і просить свого брата, який служить на флоті в Нью-Йорку відвезти її додому.
Брат приїжджає за нею серед ночі на машині свого товариша по службі і всю дорогу розпікає її при незнайомому їй офіцера флоту, а той потім раптом каже «мені дуже шкода Волтер, що в якості сестри тобі дісталася мала паскудна шльондра». І ця фраза вона буквально руйнує Вівіан. Вона приїжджає до батьків і живе за інерцією – ходить на роботу, їздить з матір’ю на виставки, спілкується з сусідами, навіть погоджується вийти заміж. Але в той же час вона починає заробляти шиттям і заробляє непогано. Вона вже практично попрощалася з Нью-йорком і готова назавжди залишитися тут в своєму місті і жити звичайним нормальним життям своїх батьків, але тут трапляється Перл-Харбор, Америка вступає в війну, а з Нью-Йорка раптово приїжджає тітка Пег і просить Вівіан повернуться. Пег уклала контракт з флотом, за яким вона повинна давати пропагандистські вистави перед працівниками корабельні і Вівіан їй дуже потрібна. Вівіан повертається в Нью-Йорку тепер уже назавжди.
Враження
Якщо перша частина книги читається як водевіль – як суцільний канкан – театр, вечірки, чоловіки, алкоголь, то після катастрофи починається драма і я дуже переживала за Вівіан, коли вона на автоматі жила у батьків нічого не відчуваючи і абсолютно байдужа до всього. І як Вівіан поступово відроджується в Нью-Йорку і добивається успіху. Ну і в заключній частині, коли ми нарешті дізнаємося хто той загадковий чоловік батько Анжели я вже буквально плакала.
Книга дуже легко читається, я її прочитала за дві доби, при тому що часу на читання у мене особливо не було, я її постійно з собою носила і читала при будь-якому зручному випадку. За стилем письма мені нагадує Бакман – тут теж немає зайвих слів, просторових описів. Перша частина роману взагалі пролітає перед очима.
Головний посил книги
Що стосується головного посилу книги, то мені здається він дуже добре передається словами тітки Пег «Живи як хочешь цукерочко, але не спаскудь клятий спектакль».
Ще важливий посил – це те, що можна однією фразою або одним вчинком зіпсувати або навіть зруйнувати життя іншої людини і своє власне.
Що мене відразу зачепило в цій книзі – це те що Вівіан була швачкою. Як-тільки я прочитала словосполучення «швейна машинка», я пропала.
У книзі піднімаються різні гострі соціальні теми – це доля матері одиночки в ті часи, коли суспільство не сприймало і відштовхувало таких жінок, навіть якщо вони були успішні бізнесвумен. Ще тут піднімається питання чайлфрі і право жінки не вступати в шлюб, не народжувати дітей, зустрічається з різними чоловіками – ті питання, що суспільство досі засуджує. Так що когось головна героїня може образити і викликати хвилю обурення, тому що своє кредо і право на секс щоночі з іншим чоловіком вона відстоює дуже активно, але в цілому книга далеко не про це.
Мені книга дуже сподобалася. Цікава історія, добре написана, що змушує як переживати так і радіти, з несподівані ходи сюжету, і шиття, я дуже рада, що така книга у мене тепер є.
Читайте також:
- «Моя бабуся просить її вибачити», Фредрік Бакман
- Фредрік Бакман “Чоловік на ім`я Уве”
- Мої враження про книгу «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт
- Роман Артура Гейлі «Аеропорт»
- Амелі Нотомб «Токійська наречена – відгук про книгу
- Відгук про книгу Анрі Гідель – Коко Шанель
- Становлення, Мішель Обама – відгук про книгу