«П’ять четвертинок апельсина», Джоан Гарріс

«П’ять четвертинок апельсина», Джоан Гарріс

Сюжет книги «П’ять четвертинок апельсина»

Дія в книзі «П’ять четвертинок апельсина» відбувається в 1942 році в окупованій німцями Франції в невеликому селі Ле-Лавез поблизу Анже, а також через 56 років у тому ж селі.

Розповідь ведеться від імені Фрамбуази Дартіжан, якій у 1942 році було 9 років. Через багато років вона повертається до рідного села під ім’ям вдови Симон і відкриває кафе, поступово вливаючись у місцеве суспільство, яке не підозрює, що вона та сама Буаз, дочка Мірабель Дартіжан. Сім’ю Дартіжан місцеві жителі вважають винною у трагедії, що сталася у селі восени 1942 року, коли було розстріляно 10 мешканців села біля церкви, тому Фрамбуаза панічно боїться викриття.

Після смерті матері Фрамбуаза успадкувала лише один старий кулінарний альбом, де між рядками рецептів мати писала щось незрозумілою мовою. Через багато років Фрамбуаза нарешті дізналася, як розшифрувати записи своєї матері, через що події 1942 року постають перед нею в новому світлі. Проте за альбомом тепер полює племінник Фрамбуази і його дружина, бо таємниці Мірабель Дартіжан досі турбують французьке суспільство.

Мої враження

Роман «П’ять четвертинок апельсина» мені дуже сподобався, читається на одному диханні. За композицією книга нагадує книги Кейт Мортон – старий документ стає відправною точкою у спогадах та розслідуваннях головної героїні – літньої жінки. Але роман Джоан Гарріс набагато цікавіший і краще написаний, ніж книги Мортон. У Джоан Гарріс дуже соковита насичена мова, читаєш і смакуєш кожне слово.

Трохи мене бентежило при читанні, що головній героїні на момент історії з апельсинами було 9 років, на мій погляд, дівчинка розумна і розвинена не за роками, та й усі діти сім’ї Дардіжан якісь надто розвинені фізично. Особливо у ставленні Фрамбуази до Томаса. Може на той час діти справді були такі розвинуті і більш дорослі, але якби авторка зробила головну героїню 12 річною, Реннет – 15 річною, і Касіса 17 річним, читалося якось зручніше. З іншого боку автору, мабуть, треба було якось пояснити жахливі вчинки дітей, – мовляв ми ж були лише діти, що з нас візьмеш.

Цікавий момент – всіх членів сім’ї Дартіжан звуть на честь якихось рослин та плодів – наприклад Фрамбуаза – це малина, Касіс – чорна смородина, Ренетт – на честь сорту слив, дочок Фрамбуази звуть Фісташка (Пісташ) та Нуазетт (лісовий горіх). Джоан Гарріс з великою любов’ю описує сад родини, дерева, які в ньому росли, та як ретельно за ними доглядали. Читаючи цю книгу, ви заодно навчитеся доглядати фруктовий сад і дізнаєтеся, як робити фруктові наливки.

Епізод, коли мешканці села приходять на ферму Дартіжан дуже сильний і емоційний, у мене дух захоплювало, втім у книзі багато яскравих епізодів. Родзинка книги – це звичайно ж їжа. Як і в книгах Пітера Мейла – французьких страв тут буде дуже багато, багато назв французькою мені вже були знайомі за книгами Пітера Мейла. А крім того, в книзі багато рецептів, адже свої записи Мірабель вела між рядками кулінарної книги, так що часто в книзі цитуються цілі рецепти разом із записами Мірабель.

Важливу роль історії грає річка Луара, на якій головна героїня у дитинстві проводить майже весь свій час намагаючись зловити міфічну Стару щуку. Історія з річкою нагадала мені книгу Діани Сеттерфілд «Там, у темній річці».

Історія Фрамбуази і містична, і трагічна і дуже захоплююча. Це історія про другий шанс, про гордість, про любов і ненависть, про відданість і зраду, про те, як маленька іскра може породити величезне полум’я, про війну, а також про сади, річку, поля, їжу, врожай та вино.

Тему садівництва продовжує також книга Ожинове вино.

В Україні книгу П’ять четвертинок апельсина видає Клуб сімейного дозвілля.

Читайте також:

Коментувати

error: Alert: Content is protected !!