«Інферно» – пригодницький роман Дена Брауна із серії про професора Роберта Ленгдона, в якому підіймається питання зникнення людської цивілізації через перенаселення та нестачу ресурсів. Події відбуваються здебільшого у Флоренції, а також Венеції та Стамбулі і тісно пов’язані із «Божественною комедією» Данте Аліг’єрі.

Інферно означає пекло.

Сюжет книги «Інферно»

Професор Роберт Ленгдон прокидається у шпиталі з амнезією і з подивом розуміє, що якимось чином опинився у Флоренції, хоча останнє, що він пам’ятає, — це свій рідний університет. Молода лікарка Сієнна Брукс повідомляє, що професор має рану на голові від кулі. Тим часом Ленгдона мучать дивні видіння про пекло.

Невідома жінка вривається до лікарні зі зброєю, тож Сієнна забирає професора до себе додому. Серед своїх речей Роберт Ленгдон знаходить указку Фарадея, яка містить змінену картину кіл пекла Боттічеллі «Мапа пекла» за поемою Данте Аліг’єрі.

Тим часом ВООЗ шукає Роберта Ленгдона у зв’язку з дуже важливою для всього людства справою. А в морі неподалік, на яхті «Мендаціум», працівники загадкового Консорціуму мають виконати завдання, залишене їхнім клієнтом — ексцентричним мільярдером і генієм генної інженерії Бертраном Цобристом, який тиждень тому стрибнув із вежі у Флоренції.

Персонажі

Роберт Ленгдон — професор символіки Гарвардського університету
Сієнна Брукс — лікарка
Марконі — лікар
Начальник — голова Консорціуму
Ваєнта — агентка Консорціуму
Лоренс Нолтон — координатор Консорціуму
Крістоф Брюдер — агент організації з усунення біологічних загроз
Елізабет Сінскі — директорка ВООЗ
Ернесто Руссо — охоронець палацу Пітті
Марта Альварес — адміністраторка музею Палаццо Веккйо
Ігнаціо Бусоні — директор музею Дуомо
Бертран Цобрист — швейцарський мільярдер
Еудженія Антонуччі — секретарка Ігнаціо Бусоні
Джонатан Ферріс — лікар
Джонас Фаукман — видавець у Нью-Йорку
Деб Кієр — сервісна представниця
Мауріціо Пімпоні — власник катера у Венеції
Етторе Віо — хранитель музею у Венеції
Джорджо Венчі — головний дизайнер ательє у Венеції

Мої враження

Я читала книгу «Інферно» двічі. Вперше відразу після її виходу, і вона мене приголомшила, особливо ідея про те, що людство страждає від перенаселення і спосіб, який був запропонований, щоб цьому запобігти. Цікаво було читати про пригоди Роберта у Флоренції. Я дуже добре пам’ятала отой фінт, який автор зробив із особистістю одного з героїв і власне сцену в потязі, я навіть спеціально переглянула її декілька разів. Я не в захваті від такого ходу навмисного заплутування читача та свідомого введення в оману, можна було якось елегантніше це прописати. Напевно тому в екранізації персонажа лікаря Ферріса взагалі прибрали. Також не дуже мені було зрозуміло, навіщо героям потрібно було їхати в Венецію, адже нічого змістовного їм ця поїздка не дала.