«Таємниця таємниць» – шостий роман про пригоди професора Роберта Ленгдона, події якого відбуваються у Празі і пов’язані із секретним проектом про вивчення свідомості.
Сюжет книги «Таємниця таємниць»
Роберт Ленгдон прибуває в Прагу на запрошення своєї давньої подруги докторки Кетрін Соломон. У Празі Кетрін читає лекції про сутність людської свідомості.
Докторка Соломон тривалий час працювала над книгою, у якій виклала сенсаційні відомості про сутність людської свідомості, і незабаром книга має побачити світ. Але хтось знищив усі копії рукопису на сервері видавництва, коли Кетрін була у Празі, а сама Кетрін разом із професором опинилися в небезпеці через секретний проєкт ЦРУ під назвою «Поріг».
Персонажі
- Роберт Ленгдон – історик, символог, професор університету
- Кетрін Соломон – науковиця, спеціалістка з ноетичних наук
- Брігіта Гесснер – нейронауковиця
- Майкл Гарріс – юридичний атташе посольства США в Чехії
- Дана Данкова – спеціалістка зі зв’язків з ЗМІ
- Гайді Нагель – посланиця
- Джонас Фокмен – редактор
- Саша Весна – лаборантка
- Голем
- Дмітрій Сискевич – пацієнт докторки Гесснер
- містер Еверетт Фінч – керівник проектом Поріг
- Скотт Кербл – морський піхотинець, помічник посланниці
- Алекс Конан – технік
- капітан Олдржих Яначек з UZSI
- лейтенант Павел – племінник капітана Яначека
- Сьюзен Хаусмор – спецагентка ЦРУ
- агент Чимбург
- агент Огер
- нічний вахтер видавництва Марк Доул
- Морган Дадлі морський піхотинець
- директор ЦРУ Грегорі Джадд
Мої враження
Як і попередні книги Дена Брауна про професора Ленгдона – це суміш небезпечних подій, погонь, розгадування таємниць, секретні дослідження та наукові відкриття, у які складно повірити, і все це на тлі пам’яток Праги – собори, палаци, музеї, вулиці і площі. Книга досить цікава, хоча мене трохи веселили деякі моменти – як-то здатність хворої людини, яку тримали на сильних транквілізаторах, вивчити англійську передивляючись американські романтичні комедії у російській психіатричній лікарні (що взагалі по собі нонсенс) і ще до того мати змогу оперувати складними медичними термінами. Також через ім’я героїні Саша Весна в мене постійно в голові крутилася пісня «Дівчина-Весна».
Загалом книжка мені сподобалася, вона була досить цікавою, хоча і дуже типовою для Дена Брауна, навіть отой його фінт наприкінці із Сашею був досить передбачуваний.
Історія з Празьким Големом мені щось сильно дуже нагадувала, десь я вже про це читала, а потім згадала – у книзі «Останні години» Юрій Даценко.
Сподіваюсь, що професор Ленгдон нарешті знайшов собі жінку, бо в кожній книжці вони різні і потім кудись зникають.
Читайте також:
