Елізабет Гілберт – автор культової автобіографічної книги “Їсти, молитися, кохати”, завдяки якій значно зріс приплив туристів на острів Балі.
Оригінальна назва – City of girls.
Книга на сайті видавництва https://starylev.com.ua/misto-divchat
Книга «Місто дівчат» являє собою лист літньої жінки, написаний Анжелі.
Авторка з перших сторінок інтригує нас, так як оповідачка по-перше має якісь стосунки з батьком Анжели, по-друге вона шила Анжелі весільну сукню. І цей лист – відповідь на питання Анжели ким автор була для її батька, вірніше ким батько Анжели був для Вівіан Морріс.
Сюжет книги «Місто дівчат»
Отже, Нью-Йорк 1940 року. Америка ще не вступила в Другу Світову Війну. 19-річна дівчина Вівіан, аристократка з багатої сім’ї, приїжджає до своєї тітки Пег в Нью-Йорк, так як батькам не дуже хотілося, що б Вівіан маячила у них перед очима, тому що Вівіан вигнали з коледжу за неуспішність.
Тітка Пег, колись відомий режисер, володіє своїм власним театром «Лілея», де ставить прості п’єси для робітників і сяк-так зводить кінці з кінцями. Чоловік тітки Пег відомий затребуваний високооплачуваний сценарист, живе в Голлівуді.
Вівіан з головою занурюється в богемне життя театру, де вона стає художником по костюмах, тому що Вівіан дуже добре шиє і може пошити що завгодно. Без батьківської опіки, відчувши свободу, Вівіан пускається у всі тяжкі, проводячи всі ночі в компанії своєї подруги актриси Селії Рей в нічних клубах, вживаючи багато алкоголю і займаючись сексом з ким попало.
Але в театр приїжджає велика британська актриса Една Вінстон Паркер зі своїм молодим чоловіком Артуром. Артур дуже гарний, проте абсолютно бездарний актор, а Една – легенда сцени. Една втратила все своє майно під час бомбардувань Лондона і згодна брати участь в простих п’єсах Пег, але та вирішує поставити нову п’єсу, де Една могла б сяяти.
На допомогу приходить чоловік Пег Біллі, який раптово приїжджає з Каліфорнії. Він створює сценарій і допомагає з постановкою. На кастинг приходить молодий красивий актор Ентоні, з яким у Вівіан виникає пристрасний роман. П’єса йде з великим успіхом, і називається вона «Місто дівчат».
І все начебто чудово – п’єса користується успіхом, Ентоні стає зіркою, гроші течуть рікою, але раптово трапляється катастрофа. Вівіан робить дуже дурний необдуманий вчинок, який ставить під загрозу як п’єсу, так і відносини всередині трупи. Вівіан вдається уникнути публічного скандалу завдяки зв’язкам своєї тітк. Але в театрі вона більше залишатися не може і просить свого брата, який служить на флоті в Нью-Йорку відвезти її додому.
Брат приїжджає серед ночі разом зі своїм другом і всю дорогу розпікає Вівіан, а друг раптом каже «мені дуже шкода Волтер, що в якості сестри тобі дісталася мала паскудна шльондра». І ця фраза буквально руйнує Вівіан. Вона приїжджає до батьків і живе за інерцією – ходить на роботу, їздить з матір’ю на виставки, спілкується з сусідами, навіть погоджується вийти заміж. Але в той же час вона починає заробляти шиттям і заробляє непогано. Вона вже практично попрощалася з Нью-Йорком і готова назавжди залишитися тут в своєму місті і жити звичайним життям своїх батьків, але тут трапляється Перл-Харбор, Америка вступає в війну, а з Нью-Йорка раптово приїжджає тітка Пег і просить Вівіан повернуться. Пег уклала контракт з флотом, за яким вона повинна давати пропагандистські вистави перед працівниками корабельні і Вівіан їй дуже потрібна. Вівіан повертається в Нью-Йорк тепер уже назавжди.
Мої враження від книги «Місто дівчат»
Що мене відразу зачепило в цій книзі – це те що Вівіан була швачкою. Як-тільки я прочитала словосполучення «швейна машинка», я пропала.
Якщо перша частина книги «Місто дівчат» читається як водевіль, як суцільний канкан – театр, вечірки, чоловіки, алкоголь, то після катастрофи починається драма і я дуже переживала за Вівіан, коли вона жила у батьків нічого не відчуваючи і абсолютно байдужа до всього.
І мені найбільш сподобалась частина, де Вівіан поступово відроджується в Нью-Йорку і добивається успіху. В заключній частині, коли нарешті стає відомо хто той загадковий чоловік батько Анжели я вже буквально плакала.
Книга дуже легко читається, я її прочитала за дві доби, при тому що часу на читання у мене особливо не було, я її постійно з собою носила і читала при будь-якому зручному випадку.
Головний посил книги «Місто дівчат»
Що стосується головного посилу книги, то мені здається він дуже добре передається словами тітки Пег «Живи як хочешь цукерочко, але не спаскудь клятий спектакль». Це означає, що можна однією фразою або одним необачним вчинком зіпсувати або навіть зруйнувати життя іншої людини і своє власне.
У книзі піднімаються різні гострі соціальні теми – це доля матері одиночки в ті часи, коли суспільство не сприймало і відштовхувало таких жінок, навіть якщо вони були успішні бізнесвумен. Ще тут піднімається питання чайлфрі і право жінки не вступати в шлюб, не народжувати дітей, зустрічається з різними чоловіками – ті питання, що суспільство досі засуджує. Так що когось головна героїня може образити і викликати хвилю обурення, тому що своє кредо і право на секс щоночі з іншим чоловіком вона відстоює дуже активно, але в цілому книга далеко не про це.
Мені книга дуже сподобалася. Цікава історія, добре написана, що змушує як переживати так і радіти, є несподівані ходи сюжету, а також багато про шиття. Я дуже рада, що така книга у мене тепер є.
Читайте також:
- «Сто років Ленні та Марго» Мерієнн Кронін
- «Уроки хімії. Вечеря о шостій», Бонні Гармус
- «Ханна» Поль-Лу Сулітцер
- «Брітт-Марі була тут», Фредрік Бакман
- «Хід королеви», Волтер Тевіс
- «Дамське щастя» Еміль Золя
- «Жінка французького лейтенанта», Джон Фаулз
- «П’ять четвертинок апельсина», Джоан Гарріс
- «Віолета», Ісабель Альєнде
- «Там, де співають раки», Делія Овенс
