У цю поїздку я хотіла якнайбільше побачити та об’їздити не лише у Львові, а й по області. Скажу, що я встигла навіть побувати на Івано-Франківщині та Тернопільщині.
День перший
Виїхала я о шостій ранку з Києва, до одинадцятої досягла міста Броди у Львівській області. Дорога до Рівного відмінна, крім окружної навколо Житомира. Окружну розширюють, будують розв’язки, тому рух там зараз утруднений. Від Рівного і чим ближче до Львова, тим менше ділянок по дві смуги в один бік і доводилося часто плестись у довгих паровозах без можливості обгону. Стан дороги добрий. Найскладніша ділянка була на львівській окружній. Там я пленталася зі швидкістю 10 км на годину. Як показали мої подальші поїздки – корки на окружній днем - типова ситуація. Тому назад я виїхала о пів на шосту ранку, щоб максимально швидко дістатися до нормальної траси.
У Бродах я хотіла подивитись замок та палац Потоцьких. Окрім цього у Бродах є гарна синагога.
Після Бродів довелося близько двох годин їхати до Львова, дорога була забита, йшов сильний дощ, часто траплялися поліцейські патрулі, які зупиняли рух.
Через дощ моя перша прогулянка Львовом була не надто довгою. Я пройшлася площею Ринок і повечеряла в ресторані Mons Pius.
У ресторані Mons Pius. Ресторан знаходиться в Вірменському дворику у приміщенні колишнього вірменського банку.
День другий
Наступного дня я здійснила свій перший маршрут Львівщиною. Я відвідала три замки, оборонну вежу, покинутий палац.
- Замок в Старому селі
- П’ятничанська вежа
- Садиба графів Реєв в Приозерному
- Бережани – прогулянка по місту і замок
- Поморянський замок і костел
Після поїздки я поїхала гуляти містом. Відвідала музей Підземелля єзуїтів під костелом Єзуїтів (Гарнізонний храм Петра та Павла). У музеї мене цікавили макети середньовічного Львова та Львова 1740 років.
Вечеряла я в ресторані Реберня під Арсеналом, потім ще ходила ресторан Гільдія м’яса та справедливості при монастирі Бернардинців.
У Пороховій вежі купила книгу про архітектора Івана Левинського. Відвідала церкву Святого Андрія та Успенську церкву. У церкві Святого Андрія я до цього була дуже давно один раз, тому хотіла все добре розглянути. В Успенській церкві я взагалі ніколи не була.
День третій
У цей день я поїхала другим маршрутом у найдальший кінець області практично на кордон з Польщею дивитися Добромильський замок і палаци по дорозі.
- Палац архієпископів та церква Святого Дмитра в Оброшино
- Палац Бруницьких у Великому Любені
- Палац Фредрів-Шептицьких у Вишні
- Добромильський замок
- Садиба в Нижанковичах
За планом ще були Самбір, Мостиська та Судова Вишня. Але в Самборі не було де встати, там чомусь було дуже багато машин, припаркованих всюди. Тому місто я подивилася проїздом. А ось після переїзду від палацу Лордів до Мостиськи я так втомилася – там дорога практично відсутня, що вже не хотілося зупинятися, хоча в Мостиськах раптово перед очима з’явилася гарна блакитна вежа з собором, і в Судовій Вишні теж є що подивитися. Залишила ці два міста на майбутнє. Смішно, що у нас поруч була дача багато років, але ми ніколи не були ні в Мостиську, ні в Судовій Вишні.
День четвертий
Цей день був повністю присвячений музеям та прогулянці Львовом.
Почала я з площі Кропивницького, де знаходиться Костел Святих Ольги та Єлизавети. Далі я пішла по вулиці Генерала Чупринки. Там є кілька красивих вілл кінця 19 – початку 20 століття.
Після цього я спустилася до трамвайного депо і сходила на вулицю Глінки 1а подивитися на мою художню школу, яка виглядає як замок. Цей замок був збудований у 1903-1904 роках за проектом Артура Шлеєна для Яна Ділевського.
Трамвайне депо хочуть реконструювати та зробити тут простір для виставок та кафе. В одній із будівель працює музей старовинних автомобілів. На фото ліворуч – будинок Озіаша Віксля на вулиці Лукіяновича, 9. Озіаш Віскль був пивним дистрибутором, будинок був збудований у 1897 році за проектом Людвіга Цибульського.
А потім через Цитадель я вирушила на вулицю Драгоманова оглядати гарну будівлю національного музею Андрія Шептицького. На фото ліворуч – вілла Палатін на вулиці Калича Гора.
Наступним моїм пунктом була церква Покрови Богородиці на вулиці Грушевського. Колись тут знімали Трьох мушкетерів, а мене цікавив інтер’єр церкви – колишнього костелу Святого Миколая.
Першим музеєм цього дня став музей на Соборній площі, 1 «Таємна аптека» Під угорською короною”. Після музею я шукала де пообідати і мій вибір упав на ресторан Морериби в Єврейському кварталі. Начитавшись відгуків я чекала від більшого ресторану.
Після обіду я вирушила на площу Ринок дивитися всі музеї поспіль, а на площі Ринок їх дуже багато.
- Палац Корнякта і Італійський дворик
- Палаццо Бандінеллі Palazzo Bandinelli і музей
- Кам’яниця Массарівська і історичний музей
- Чорна кам`яниця
Останнім музеєм цього дня був Музей історії релігії у Домініканському монастирі. Там була виставка речей культу іудеїв – тори та різні релігійні предмети, в яких я не дуже знаюся, але було пізнавально. Мені більше було цікаво походити по приміщеннях монастиря та побачити органну залу. Як мені сказали, концерти відбуваються о 3 годині дня у п’ятницю, суботу та неділю за наявності 10 осіб. Також я сходила до підземелля, хоча я в них уже була.
День п’ятий
Цей день був повністю присвячений Львову, переважно храмам. Але спочатку я поїхала на Личаківський некрополь. Крім Личаківського некрополя я ще відвідала Меморіал Орлят – польський цвинтар, де поховано загиблих у 1919-1920 роках у Львові.
Я дуже хотіла побачити пам’ятник Пікассо, він розташований на вулиці Зеленій, 88.
І потім я пішла великим походом храмами Львова, про які мало хто знає. Наприклад, костел Сакраменток, він на першому фото. На другому фото православна церква Святого Георгія Побідоносця на вулиці Короленка. Поруч із церквою знаходиться колишній костел Непорочного зачаття та монастир францисканців – зараз це молитовний будинок адвентистів сьомого дня.
Мені дуже хотілося побачити неоготичний замок на Хмельницькому, 124. Вулицю Хмельницького реконструюють, тут ходити курно і складно. На правому фото ще один “замок” – будівля Стрілецького товариства.
Мені дуже сподобався музей Йоганна Пінзеля у костелі Кларисок на Митній площі. Усередині костелу дуже гарні розписи.
Храм Святого Іоанна Златоуста – колишній костел Францисканок та Костел Святого Мартіна
Я збилася з рахунку скільки храмів я обійшла цього дня і скільки кілометрів я находила. Обідала я знову в ресторані Mons Pius, а потім ще відвідала ресторан “П’яте підземелля” на Площі Ринок, 5 та Львівську копальню кави.
- Костел і монастир францисканок
- Музей Йогана Пінзеля у Львові і костел Кларисок
- Меморіал Львівських орлят
- Будівля Стрілецького братства
- Пам’ятники Львова та цікаві скульптури
- Фабрика Повидла – неоготичний замок
- Костел Сакраменток – церква Пресвятої Трійці
Фонтан та синагога. Фонтан для мене цей має особливе значення, він знаходиться поряд з будинком, де жила моя бабуся і в дитинстві я часто гуляла біля нього та його мармуровими бортиками. За часів мого дитинства це був “співаючий фонтан” з миготливими ліхтариками. А синагога знаходиться там неподалік. Загалом у районі, де жила бабуся, було кілька синагог, але вони не пережили Другу світову війну.
День шостий
Цей день був присвячений моєму третьому маршруту Львівщиною – досить коротким. У Сколе, Дрогобич та Стрий я не поїхала. Це був шостий день моєї подорожі, і я вже досить втомилася. В основному від сидіння за кермом та надлишку вражень.
- Костел Різдва Пресвятої Богородиці в Комарно
- Палац Жевуцьких-Лянцкоронських в Роздолі
- Церква-замок в Щирці і оборонний костел
- Стільське городище білих хорватів – оселя хоббітів на Львівщині
Першим пунктом мого маршруту була унікальна церква-замок у Щирці. Коли я побачила її у книзі, я зрозуміла, що мені терміново треба сюди. Крім церкви-замку, тут є ще оборонний костел Святого Станіслава.
До речі із заправними станціями на Львівщині дуже туго. А я не заправилася перед виїздом, і це мене дуже турбувало. Заправку я знайшла аж на трасі до Стрия. Траса, до речі, розкішна.
Після Щирца я поїхала до Комарно дивитись дуже гарний бароковий костел. Комарно таке собі невелике містечко-село і наявність такого костелу дивує. Після Комарно я поїхала до Роздолу дивитися Палац Жевуцьких-Лянцкоронських.
Наступний пункт маршруту – дуже популярне в інстаграмі Стільське городище. Навігатор уперто вів мене на дорогу з гравію через ліс. Мені ця ідея не сподобалася, і я поїхала в об’їзд через трасу. А дарма. Потрібно було їхати тією гравійною дорогою, я б одразу знайшла всі печери, а не блудила. На гуглкартах печери хобітів вказані невірно і там я зустріла вже кілька мандрівників, які розчаровано їли аличу на чиєму городі. Київстар тут ловить дуже погано, але я маю гарні офлайн карти і завдяки ним я знайшла таки печери в селі Дуброва.
Власне після цього я поїхала назад до Львова, і до пізнього вечора гуляла містом. Спочатку я пообідала у новому кафе Sowa на Староєврейській, 40. Там подають гофри – бельгійські вафлі з різними начинками. Потім я довго сиділа на терасі з видом на Ратушу і закінчився цей вечір і поїздка в Театрі Пива Правда, де грають джаз.
На ранок я виїхала о пів на шосту, щоб швидко проїхати до тієї ділянки траси, де дві смуги в один бік, щоб не плестися паровозиком і ловити моменти для обгону. Назад я доїхала за 6 годин рівно.
Ця поїздка була найцікавішою з усіх, які я здійснювала до цього, мабуть, це була заслуга карантину, інакше б я як звичайно поїхала на пару днів на поїзді.
Читайте також:
- Палац архієпископів та церква Святого Дмитра в Оброшино
- Палац Бруницьких у Великому Любені
- Палац Фредрів-Шептицьких у Вишні
- Садиба в Нижанковичах
- Костел Різдва Пресвятої Богородиці в Комарно
- Церква-замок в Щирці і оборонний костел
- Стільське городище білих хорватів – оселя хоббітів на Львівщині
- Палац Жевуцьких-Лянцкоронських в Роздолі
- Свірзький замок
- Замок в Старому селі
- Замок в Бродах та палац Потоцьких
- Добромильський замок
- Олеський замок
- Підгорецький замок
- П’ятничанська вежа
