У 1772 році Львів став австрійським, в зв’язку з чим в місті почалися масштабні реформи. Почали розбиратися міські стіни, а кладовища всередині цих стін були скасовані і повинні були бути перенесені за місто. Одним з таких кладовищ, куди переносили останки, стало Личаківське, засноване в 1787 році.
На цьому кладовищі я бувала з раннього дитинства, тому що тут похована моя прабабуся. Я з цікавістю розглядала старовинні склепи і ангелів, бродила серед сірих кам’яних пам’ятників.
Власне з прабабусі ми і почнемо. Її радянського зразка скромна могила, звичайно, не зрівняється з усіма старовинними пам’ятками і надгробками.
Михайлова Євгенія Трохимівна покоїться тут.
Каплиці
На території кладовища знаходиться 23 каплиці, основна їх частина розташована поруч з головним входом. Цікаво, залишилися у Львові ще нащадки тих, хто будував ці каплиці?
На лівому фото каплиця Кшечуновічей. Каплиця побудована в другій половині 19 століття за проектом Філіпа Романа Покутинського в неороманскому стилі. На правому фото – каплиця Кисельків. Кароль Кіселька (1830-1893) був власником пивоварні, водолікарні і заводу водолічильників. Каплиця також побудована за проектом Філіпа Романа Покутинського.
На правому фото – мавзолей-каплиця Бачевських. Посередині – каплиця Адамських.
На фото праворуч – каплиця Лодинських і Моровських, автор проекту Ян Шульц. На фото зліва і посередині – каплиця Дунін-Борковських (поле 6), побудована в 1812 році. У каплиці поховані поет і перекладач Юзеф Дунін-Борковський, а також вчений геолог Станіслав Дунін-Борковський.
На кладовищі багато різноманітних пам’ятників, які є творами мистецтва.
На першому фото – скульптурна група на могилі Матіаса Бауера, скульптор Йоганн Шімзер, знаходиться на полі №5. Ми бачимо вдову купця і дітей, які стоять навколо постаменту з урною. На другому фото могила Агати Фіалковської (поле № 15), де зображений Ісус на Хресній дорозі.
На лівому фото пам’ятник польському поетові Северину Гощинському (1801 – 1876).
Ліворуч – могила священика Яна Гутковського (1775 – 1863). Праворуч – надгробок вірмено-католицького архієпископа Кирила Стефановича (1755 – 1858), я цей пам’ятник пам’ятаю з дитинства, я особливо любила його розглядати. За легендою Стефанович тяжко захворів і замовив собі надгробок, але потім ще 28 років ходив на нього дивитися.
Могили Соломії Крушельницької та Івана Франка. Могила Івана Франка напевно найвідоміша.
І наостанок красивий сумний ангел на могилі Марцелія Цемірського (1824-1885) і пам’ятник Кароля Шайнохи (1818-1868) – польського історика і драматурга. У ніші пам’ятника стоїть бюст Гомера, зліва – муза історії Кліо, праворуч – муза трагедії Мельпомена.
Читайте також: