Книга «Вечірка на Гелловін» була написана в 1968 році і опублікована в 1969 році.
Українською мовою книга «Вечірка на Гелловін» видана у Клубі сімейного дозвілля.
Сюжет книги «Вечірка на Гелловін»
Знаменита автор детективів Аріадна Олівер допомагає готувати дитячу вечірку на Гелловін. Тринадцятирічна Джойс заявляє, що одного разу бачила вбивство, бажаючи справити враження на письменницю. Їй ніхто не вірить, але після вечірки дівчинку знаходять жорстоко вбитою. Аріадна звертається за допомогою до свого давнього друга Еркюля Пуаро.
Мої враження
Книга «Вечірка на Гелловін» відрізняється від інших романів про Еркюля Пуаро насамперед атмосферою та часом. Тут немає дворецьких, які дзвонять у гонги, скликаючи аристократичну родину на обід, вишуканої мови та всього того, що мені так подобалося в інших книгах про Пуаро. У цій книзі Пуаро порівнює себе з комп’ютерною програмою, а діти люблять дивитися «телик».
Але ця книга дуже хороша тим, що це історія про чарівний сад та грецьких богів, особливо стосунки дівчинки Міранди та садівника Майкла. Цим ця книга й підкуповує. Атмосферою книга трохи нагадала мені «Мага» Джона Фаулза.
Детективна складова тут до речі теж дуже хороша, я, наприклад, довго не могла зрозуміти, що до чого. Дивно, що така цікава книжка так мало публікувалася.
Екранізація
Книжку «Вечірка на Гелловін» екранізовано двічі.
Серіал «Пуаро»
Перша екранізація – це епізод у серіалі Пуаро з Девідом Суше в ролі Пуаро (12 сезон). Ця екранізація мені сподобалася, вона дуже близька до книги, правда Майкл у книзі трохи інший, і місіс Дрейк не мала дітей. Також у екранізації не показані відносини між Майклом і Мірандою, тому сцена під місяцем виглядає трохи вирваною з контексту, і тим, хто не читав книгу, буде не зрозуміло, що взагалі відбувається.
В ролях:
- Еркюль Пуаро – Девід Суше
- Джудіт Батлер – Амелія Балмор – подруга Аріадни
- Аріадна Олівер – Зої Уонамейкер
- Ровена Дрейк – Дебора Фіндлі
- Міранда Батлер – Мері Хіггінс – дочка Джудіт Батлер
- Місіс Рейнольдс – Софі Томпсон – мати Джойс
- Джордж – Девід Йєлланд – дворецький Пуаро
- Місіс Гудбоді – Паола Діонісотті – відьма
- Майкл Гарфілд – Джуліан Райнд-Татт – садівник місіс Ллевелін-Смайт
- Інспектор Реглан – Пол Торнлі
- Ольга Семенова – Віра Філатова – служниця у місіс Ллевелін-Смайт
- Місіс Ллевелін-Смайт – Філліда Лоу
- Містер Фулертон – Ерік Сайкс – адвокат місіс Ллевелін-Смайт
Цікаво, що Паола Діонісотті грала в екранізації іншого роману Агати Крісті «Оголошене вбивство». Зої Вонамейкер грала мадам Гук у фільмах про Гаррі Поттера.
«Привиди у Венеції»
Друга екранізація – це фільм Кеннета Брана «Привиди у Венеції» 2023 року, яка, щоправда, дуже мало спільного має з романом Агати Крісті. Дія у фільмі перенесена у Венецію 1947 року. Пуаро відійшов від справ і ховається від усіх. Його давня подруга Аріадна Олівер запрошує до старовинного палацу на дитячу вечірку з нагоди Гелловіну, та спіритичний сеанс.
Спіритичний сеанс проводить відома медіум міс Джойс Рейнольдс, мета сеансу викликати дух загиблої доньки місіс Дрейк Алісії. Медіум сповіщає, що дівчину вбили, а після сеансу хтось вбиває медіума.
Що мені не подобається у фільмах Брана – це його трактування образу Пуаро. У фільмах Брани Пуаро веде себе як поп-зірка з манією величчі, в книгах Пуаро зовсім інакша людина. І яйця лінійкою Пуаро ніколи не міряв, не розумію, чому Брана постійно це показує.
Також мені не подобається в цьому фільми, як Аріадна Олівер спілкується з Пуаро і взагалі як персонажі розмовляють. Вони розмовляють по-сучасному, в1947 році люди спілкувались інакше, більш галантно, більш ввічливо. Зовсім немає духу епохи, як в серіалі Пуаро.
Загалом фільм дуже нудний. Вся дія відбувається у напротязі однієї ночі у старовинному палаццо, сповненому духами, які час від часу з’являються навіть Пуаро. Епізоди з духами нагадують мені фільм «Багряний пік». Покинути палаццо ніхто не може, Пуаро допитує кожного, час від часу всіх щось лякає, з’являються інші жертви. Це все дуже вторинно.
Відмінність фільму «Привиди у Венеції» від книги
Якщо порівнювати з книгою, то з книги взяли лише частину персонажів, але діють вони зовсім інакше. В книзі Джойс Рейнольдс – тринадцятирічна дівчинка, в фільмі це медіум. Ольга Семенова в книзі – зникла служниця місіс Ллевелін-Смайт, в фільмі вона служниця місіс Дрейк, колишня черниця.
Мотив у вбивці теж зовсім інший. У Ровени Дрейк в книзі не було дітей, а у фільми все зав’язано на її дочці Алісії. Цікаво, що шантажист лишився той самий що у книзі, що й у фільмі.
Супер розумний хлопчик Леопольд в книзі був братом загиблої дівчинки Джойс. Лікаря Фер’є в книзі взагалі не існувало. Так як в книзі не було ніякої Алісії Дрейк, то і нареченого в неї теж не було. Також в книзі не було медіума і тому не було і її асистентів. Охоронця у Пуаро теж ніколи не було.
В ролях:
- Еркюль Пуаро – Кеннет Брана
- Аріадна Олівер – Тіна Фей
- Ровена Дрейк – Келлі Райллі – колишня оперна співачка
- Джойс Рейнольдс – Мішель Єо – медіум
- Ольга Семенова – Камілль Коттен – служниця у місіс Дрейк
- доктор Леслі Фер’є – Джеймі Дорнан
- Леопольд Фер’є – Джуд Хілл – син лікаря
- Максим Жерар – Кайл Аллен – наречений Алісії Дрейк
- Дездемона Голланд – Емма Лейрд – асистентка медіума
- Ніколас Голланд – Алі Хан – асистент медіума
- Вітале Портфольйо – Ріккардо Скамарчіо – охоронець Пуаро
- Алісія Дрейк – Роуен Робінсон
Читайте також:
