«Лазарус» – це українське міське фентезі та детектив, події якого відбуваються у альтернативній версії Києва перед Першою світовою війною.
Сюжет книги «Лазарус»
Дія відбувається в альтернативній версії Києва, де поруч із людьми живуть різноманітні людиноподібні – це й мавки, і чорти, і упирі, і перевертні, і людоведмеді, і людоптахи, і водяники, і русалки, і відьми, і ще багато інших різновидів. Власне «лазарус» – це також вид нечисті, назва якого пішла від Лазаря, тобто це рідкісний вид відживлених.
Оповідь починається у 1913 році. Слідчий Олександр Петрович Тюрин, людина, опиняється проїздом в Києві для допомоги у розслідуванні справи вбивства дванадцятирічного хлопчика Андрія Ющинського. Хлопчик мешкав на Трухановому острові разом із водяниками, і єдиними підозрюваним був водяник. Але Тюрін довів, що водяники тут ні до чого і встановив справжню причину смерті хлопчика. Проте наприкінці розслідування з ним сталася неприємна несподіванка, через що Тюрін залишився у Києві. Власне його загриз його помічник Топчій, який був перевертнем, через що Тюрін також став нечистю, тобто відживленим, завдяки експериментам доктора Гальванеску, і змушений лишатися поруч із лікарем, щоб відновлювати своє синє тіло.
Далі Тюрін розслідує ще декілька справ. Це справа про підроблені документи, справа про вбивство жінок, справа про воскреслого ченця у Лаврі, справа про намальованих херувимів у церкві, але через всі ці справи проходить одна головна історія – про Змія, а також пошуки інформації про батька Тюріна, який несподівано залишив всі свої статки нечисті, а сам загинув дивною смертю. Синові дісталася лише книга з легендами про Змія авторства загадкового Лазаруса. І так чи інакше, але кожна справа якимось чином пов’язана зі Змієм.
Тим часом в Києві знову розпочинається епідемія кощів – неконтрольованих немертвих, на яких перетворюється будь-хто, вкушених кощами, насувається війна, вбито премє’р міністра, проти нечисті виступає радикальна організація «Двоголовий орел», а інша таємна організація прагне знайти і випустити Змія.
Основні персонажі
- Тюрин Олександр Петрович — чиновник з особливих доручень, підполковник
- Топчій Парфентій Кіндратович — околодочний наглядач Старокиївської поліційної дільниці, перевертень
- Гальванеску – лікар
- Рапойто-Дубяго — поліціянт сискного відділу міської поліції
- Василина Айвс — докторка медицини з душевних хвороб людиноподібних
- Тюрін Петро – батько Олександра Петровича
Мої враження
Книга мені дуже сподобалася, перш за все тим, що тут дуже гарно описаний Київ та його відомі мешканці, будівлі, церкви, бульвари. Так панна Василина працює у Будинку Барона, тобто будинку Подгорського. Також події відбуваються у Кирилівський церкві та лікарні, Лаврі, будинку Купецького зібрання, на горі Щекавиця, Трухановому острові, також згадується Олександрівський Музей старожитностей і мистецтв, зараз це будівля НАМУ.
Мова, якою написана книга дуже соковита та колоритна, я просто смакувала кожне речення.
Деякі відомі особи тут також людиноподібні, наприклад Драгоманов, Антонович людиноведмідь, також людиноведмедями були Балабухи, Іван Франко був людиноподібним. В книзі згадується вбивство прем’єра Столипіна у театрі, його вбивцею теж був людиноподібний.
Цікаво, що сухому варенню Балабухів в книзі надано магічних властивостей, його постачали до двору царя, щоб лікувати цесаревича.
Мені сподобалася метаморфоза, яка трапилася зі слідчим, те як він став відживленим, досить цікавий сюжетний хід. Також досить несподівана історія з монастирем, де живе упир та інша нечисть. І фінальна частина, яка відбувається під час нашестя кощів така дуже кінематографічна.
В кінці книги авторка дає словник нечисті, а також коротку довідку про історичних осіб, які згадуються у книзі, а також місця, терміни і іншу корисну інформацію.
Фінал книги досить цікавий і я сподіваюся, що буде продовження.
Читайте також:
