Книга була написана в 1970 році в жанрі науково-фантастичного детектива.
Дія книги відбувається в горах, в сніговій долині в березні місяці в маленькому готелі “У загиблого альпініста”.
Раніше цей готель називався “Шалаш”, але кілька років тому в горах загинув альпініст, постоялець готелю, і тепер в готелі є номер-музей з речами загиблого, і відбуваються різні дивні речі.
Розповідь ведеться від імені Петера Глебскі, поліцейського інспектора, який приїхав на два тижні відпочити душею і тілом. Крім пана Глебскі в готелі живе мільйонер, ексцентричний старий Альфред Мозес з дружиною, чарівною Ольгою Мозес; великий ілюзіоніст дю Барнстокр і чадо його улюбленого покійного брата на ім’я Брюн; великий фізик і альпініст Симон Сімоне. А трохи пізніше прибувають ще дивний коротун Хінкус і двометровий силач швед Олаф Андварафорс. Крім постояльців в готелі живе господар Алек Сневар, його помічниця Кайса і сенбернар “сапієнс” Лель.
Гості непогано проводять час, гуляють, катаються на лижах, відпочивають. В готелі час від часу відбуваються дивні речі, на кшталт мокрих слідів на підлозі або зниклого годинника, але ніхто не надає цьому особливого значення. Господар вирішує влаштувати вечірку на честь весни, і після вечірки відбувається вбивство. Ситуація погіршується тим, що в той же вечір в горах стався обвал і єдиний вхід в долину заблокований лавиною. Інспектору Глебскі доводиться брати на себе розслідування.
Крім сюжету мені дуже сподобалися персонажі, особливо парочка дю Барнстокр і Брюн. Дю Барнстокр у мене асоціювався з дідом велетнем з метеликом з Твін Пікс. Незмінно ввічливий, благородний, але в той же час і лукавий і пустотливий старий, який майстерно обігрує всіх постоятельцев в карти. А Брюн – це чисто анімешний образ. Більшу половину книги ми будемо гадати про те Брюн дівчина або хлопець. У розмові Брюн нічим себе не видає, навмисно виключає зі своєї мови минулі форми дієслів і все, що могло б вказати на певну стать. Брюн носить темні окуляри навіть вночі, довге волосся і шафр, тендітна постать в джинсах. Я так і бачу цього героя намальованого в стилі аніме. Брюн носиться на величезному ревучому мотоциклі Буцефалі і поводиться то як нахабний хлопець, то ніжна дівчина. Коли Брюн запрошує на танець пані Мозес я вже подумала – ага, хлопець, але в наступній сцені Брюн вже танцює з Олафом. Відкривається Брюн вже тільки після того, як в готелі знаходять труп.
Книга мені дуже сподобалася. Вона легко читається, дуже цікаво і добре написана. Незважаючи на те, що книга написана в СРСР в 1970 році, тут майже не відчувається та епоха. Невідома країна, валюта крони, найближче місто Мюр, поліцейський інспектор, мільйонер, ілюзіоніст, Брюн і Буцефал. Єдиний артефакт з СРСР тут автомобіль Москвич, на якому їздить інспектор і яким дуже пишається.
У мене були свої припущення з приводу того, що сталося, але вони не співпали і це теж дуже здорово. Це стара добротна олдскульна фантастика, яку я люблю. І навіть без фантастичної складової це був би досить хороший іронічний детектив.
Читайте також: