Роман «Тривожні люди» Фредріка Бакмана вийшов у 2019 році. Як і в інших своїх книгах, автор майстерно піднімає важливі теми — взаємини батьків і дітей, розлучення, самотність, відчай, другий шанс, а також іронізує над сучасним світом: захопленістю соцмережами, гонитвою за брендами та поверхневими цінностями. Але особливістю саме цієї книги є наскрізна тема самогубства і того, як воно впливає на тих, хто залишається жити далі.
Сюжет починається з абсурдної ситуації: грабіжник хотів пограбувати банк, але випадково вибрав відділення, що працює лише з безготівковими операціями. У паніці він утікає й опиняється у квартирі, де саме проходить показ для потенційних покупців. Так заручниками стають семеро людей (а насправді — не семеро): подружжя пенсіонерів Анна-Лена і Роґер, лезбійська пара Ру та вагітна Юлія, літня жінка Естель і зарозуміла директорка банку Зара. Випадкові заручники починають знайомитися, ділитися своїми історіями й відкривати один перед одним власні страхи та тривоги. У кожного з них вони виявляються набагато глибшими, ніж здається на перший погляд.
Паралельно ведеться історія поліцейських — батька і сина, Джима та Джека, які беруться за цю справу. Десять років тому підліток Джек став свідком трагедії: чоловік, якому відмовили у кредиті, стрибнув з мосту, попри спроби Джека його врятувати. Цей випадок наклав відбиток на все його життя. І тепер, через роки, він знову стикається зі справою, що дивним чином пов’язана з тим давнім випадком.
Мені дуже сподобалося, як написана ця книга. У властивій Бакману манері — чітко, без зайвих слів, але з глибоким емоційним підтекстом і несподіваними поворотами. Автор майстерно веде читача від однієї думки, а в кінці розділу розгортає ситуацію на 180 градусів. У фіналі вся історія постає в новому світлі, і те, що спершу здавалося абсурдним випадком, виявляється глибокою і дуже людяною драмою.
Цитати з книги:
Потрібно мати роботу, дах над головою, платити податки, стежити за тим, щоб на тобі завжди були чисті труси, пам’ятати пароль від свого чортова вайфая
Я купую дистанцію, яка відокремлює мене від інших людей
Він був моєю луною. Все, що я роблю, тепер звучить глухо, – сказала Естель.
Естель стала симпатичною святкової гірляндою, яку дістають два рази в рік – на Різдво і на Свято середини літа.
Читайте також:
- «Чоловік на ім`я Уве», Фредрік Бакман
- «Ведмеже місто», Фредрік Бакман
- «Брітт-Марі була тут», Фредрік Бакман
- «Моя бабуся просить її вибачити», Фредрік Бакман
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
