«Моя бабуся просить її вибачити», Фредрік Бакман, Книголав, 2019. ISBN: 978-966-97639-6-9
Книга розповідає про майже восьмирічну дівчинку Ельзу. У Ельзи серйозні проблеми в школі через те, що вона інакша – занадто розумна, любить читати і постійно сидить у Вікіпедії. Батьки Ельзи розведені, батько забирає її раз на два тижні, а мама вийшла заміж вдруге і вони разом з вітчимом Джоржем чекають дитину, яку Ельза називає Половинка. Ельза з родиною живе в невеликому старовинному багатоквартирному будинку, де її оточують не надто щасливі замкнуті люди. А ще Ельзу дуже дратує Брітт-Марі, яка живе виключно за правилами і всюди суне свого носа.
А ще у Ельзи є чудова бабуся-супергерой. Бабуся розповідала Ельзі дивовижні казки про Країну-Спросоння, в якому знаходяться кілька королівств, населених дивними істотами і героями. Поступово Ельза розуміє, що всі герої бабусиних казок – це реальні люди, що оточують її з народження. Перед смертю від раку бабуся бере у Ельзи слово, що та виконає її завдання з пошуку скарбів і поступово Ельза знайомиться з усіма героями бабусиних казок і починає їх розуміти, а деяким допомагає повернути себе.
Ця книга складніше ніж “Чоловік на ім`я Уве“. Вас ніби ведуть через таємничий ліс і ви не знаєте, кого ви зустрінете за поворотом. Кожна глава починається з історії з Країни Спросоння, яка плавно перетікає в реальне життя.
Секретна мова бабусі Ельзи
Бабуся навчила Ельзу секретній мові, але поступово Ельза з’ясовує, що це реальна мова, на якій говорила мама одного з сусідів Ельзи. На цій мові називалися королівства – Міамас, Міревас, Мібаталос і т.п. Назва мови в книзі ніде не згадується, але ця мова – Есператно.
Книга Бакмана – це книга про прощення і про те, що кожен може помилитися у своєму житті і має право на прощення. Персонажі в книзі не діляться на позитивних і негативних, навіть коли вам здається, що ось яка сволота той чи інший персонаж, Бакман раптово розгортає історію на 180 градусів і ви вже самі готові просити вибачення, що так погано думали про цього персонажа. У книзі є відсилання до деяких інших історій, там багато про Гаррі Поттера, а історія з Страхолюдом мені дуже нагадала історію зі Страшилою з “Вбити пересмішника”.
Ця книга не була екранізована і я, чесно кажучи, не дуже собі уявляю, як її можна екранізувати, а ось наступна книга “Брітт-Марі була тут” була екранізована.
Читати також:
- Фредрік Бакман “Чоловік на ім`я Уве”
- “Брітт-Марі була тут”, Фредрік Бакман
- Мої враження про книгу «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт
- Олена Кулинич – Мій Токіо в свята і будні – відгук про книгу
- Роман Артура Гейлі «Аеропорт»
- Амелі Нотомб «Токійська наречена – відгук про книгу
- Александра Шульман Всередині Vogue – Мій щоденник 100-го року
- Відгук про книгу Анрі Гідель – Коко Шанель
- Становлення, Мішель Обама – відгук про книгу