Роман Folk med ångest – “Тривожні люди” вийшов у 2019 році.
Тут, як в інших книгах Бакман піднімає теми взаємин батьків і дітей, розлучень, самотності, відчаю, другого шансу, а також сміється над сучасним світом, наприклад захопленістю соцмережами, гонитвою за брендами. Але крім цього в цій книзі наскрізною темою є тема самогубства і наслідків для людей, яких воно торкнулося.
Цитати з книги:
Потрібно мати роботу, дах над головою, платити податки, стежити за тим, щоб на тобі завжди були чисті труси, пам’ятати пароль від свого чортова вайфая
Я купую дистанцію, яка відокремлює мене від інших людей
Він був моєю луною. Все, що я роблю, тепер звучить глухо, – сказала Естель.
Естель стала симпатичною святкової гірляндою, яку дістають два рази в рік – на Різдво і на Свято середини літа.
Коротко про сюжет – сім чоловік (як потім виявляється, не сім) опиняються в заручниках при перегляді квартири. Серед заручників – подружжя на пенсії Анна-Лена і Рогер, подружжя-лезбіянкі Ру і Юлія, причому Юлія ось-ось народить, жінка похилого віку Естель і директор банку зарозуміла дамочка Зара. У заручниках вони опинилися випадково. Просто грабіжник хотів пограбувати банк, але помилився вибравши банк, що працює по безналу. Тікаючи від поліції грабіжник забіг в перший-ліпший під’їзд і побачив відчинені двері в квартиру на верхньому поверсі. А в ній якраз і проходив перегляд. Далі заручники починають один з одним знайомитися, спілкуватися і розповідати про свої тривоги. А тривог у кожного в душі більш ніж достатньо. І ще ми дізнаємося історію грабіжника і чому він пішов в банк вимагати 6500 крон і чому саме така сума.
Справу про захоплення заручників ведуть поліцейські батько і син Джим і Джек. Десять років тому Джек будучи ще підлітком, побачив чоловіка на мосту. Цей чоловік збанкрутував, йому відмовили в кредиті, і він вирішив зістрибнути з моста. Джек намагався його відмовити, але чоловік всеодно стрибнув. Цей випадок сильно вплинув на подальше життя Джека. І ось через десять років після цього випадку Джек виступає посередником в справі про заручників. Причому в заручниках опиняється людина, яка теж пов’язана з тим випадком на мосту.
Мені дуже сподобалося. Як завжди у Бакман – без зайвих слів, чітко, по справі, з несподіваними поворотами, коли з початку глави вас підводять до однієї думки, а в кінці глави раптом розгортають на 180 градусів. І в кінця книги вся ситуація, описана на початку постає зовсім в іншому світлі.
Читайте також:
