Українською роман «Колекціонер» Джона Фаулза видало видавництво Bookchef
Роман «Колекціонер» був написаний в 1963 році. Це дебютний роман Джона Фаулза, англійського письменника.
Роман складається з чотирьох частин – перша, третя і четверта частини написані від імені Фредеріка (Фердинанда) Клегга, друга – у вигляді щоденника Міранди Грей.
Фредерік Клегг – нічим не примітний, сором’язливий молодий англієць, службовець Ратуші, з дитинства захоплювався колекціонуванням метеликів. Мати Фредеріка кинула його на піклування тітки Енні, яка досить старомодна і деспотична. Двоюрідна сестра Фредеріка Мейбл каліка в інвалідному кріслі. Фредерік таємно закоханий в сусідку Міранду Грей – дочку лікаря, чарівну дівчину, що вивчає мистецтво і постійно оточена шанувальниками. Фредерік вважає, що така дівчина як Міранда ніколи не зверне увагу на такого як він, нижчого походження і не такого освіченого.
Одного разу на скачках Фредерік виграє 73 тисячі фунтів, залишає роботу в Ратуші і втілює в життя свій план, який у нього визрівав досить довго. Фредерік вважає, що якщо він викраде дівчину і поселить її в якомусь тихому місці, буде її оберігати, то вона його полюбить і вони одружаться. Фредерік відправляє тітку з сестрою в Австралію, купує будинок на околиці села далеко від Лондона, обладнує кімнати для дівчини в підвалі, купує безліч одягу, книг, альбомів з мистецтва. Якось увечері, коли Міранда виходила з кіно, йому вдалося її викрасти і привезти в будинок.
Міранда спочатку вважає, що її викрали заради викупу або заради сексу, але потім розуміє, що вона як метелик з колекції Фердинанда (так він представився Міранді), і що все що йому потрібно, це просто тримати її в будинку. Фердинанд не заподіює Міранді ніякого фізичного насильства, він виконує будь-які її забаганки, купує їй все що вона просить, вони ведуть довгі бесіди. Міранда намагається його переконати, навчити, вона вважає його тупим і неосвіченим міщанином, який нічого не розуміє в мистецтві, не розуміє сенсу книг, які вона дає йому читати. Міранда називає його Калібаном, персонажем з п’єси Шекспіра «Буря».
Сама Міранда веде щоденник, в якому вона постійно пише про Ч.В. – художника, її кумира, яким вона захоплена. Ч.В. старший за неї на 20 років, постійно змінює жінок, критикує роботи Міранди, доводить її до сказу своїм ставленням. Але в якийсь момент пропонує Міранді вийти заміж.
Міранда ненавидить все міщанське, ненавидить жити «як повинно бути», в своєму щоденнику вона описує тези за якими варто було б жити, зневажає всіх, хто накопичує матеріальні цінності, зневажає малоосвічених людей і стиль життя свого часу. Вона пише, що сіра маса таких як сім’я Фредеріка і їм подібних знищують таких як вона, мислячих інакше і прагнуть до іншого життя. В кінці свого щоденника Міранда пише, що завдяки тому що з нею сталося, вона змінилася, подорослішала, позбулася ілюзій щодо своїх колишніх ідеалів.
Міранда кілька разів намагається втекти, перепробувавши багато різних способів, але у неї нічого не виходить.
Після смерті Міранди Фредерік вирішує покінчити життя самогубством, але знаходить щоденник Міранди. Із щоденника він розуміє, що вона ніколи б його не полюбила, так як весь час мріяла про іншого чоловіка. В кінці книги Фредерік обмірковує викрадення іншої дівчини, більш простої і менш освіченної, продавчині з магазину, з якої не буде стільки мороки, як з Мірандою, і «одежинки все підійдуть».
Роман мені дуже сподобався, я прочитала книгу буквально на одному диханні. Якщо при думці про дівчину в підвалі у вас виникають якісь страшні асоціації, то в цій книзі насильства як такого немає. Фредерік до Міранді практично не торкається.
Як це не дивно, але мої симпатії на боці Фредеріка, а не на стороні Міранди. Її щоденник – це суцільно презирство до всіх, все у неї міщанське, бездарне, без смаку, вона всіх вважає сірою масою, себе вважає особливою, вище натовпу. Хоча її кумир Ч.В. їй постійно говорить, що вона далеко не геній і що володіти хорошою технікою вже не досить, що якщо б неї її краса. з нею було б нудно, опускаючи її з небес на землю. Міранда зациклена на тому, як з її точки зору треба жити, вона ідеалістка, але їй всього 20 років і у неї немає ніякого життєвого досвіду. З Фредеріком вона теж ставить себе вище, вказуючи на його недоліки, який він мілкий по порівнянні з нею, який жахливий у нього смак, розповідає як треба жити і куди йому витратити гроші, вимагає віддати все на благодійність. Вона вважає, що він тупий і що він в її руках, але в кінці розуміє, що він її перегравав і вона його недооцінювала.
У глобальному сенсі це не історія протистояння маніяка і жертви, а зіткнення двох світів – повсякденного буденного і прогресивного, що прагне до чогось нового.
У книзі багато відсилань до п’єси Шекспіра «Буря». Головних героїв звуть так, як героїв п’єси – Міранда і Фердінанд, але Міранда називає Фердинанда Калібаном, в п’єсі це неосвічений дикун.
Читайте також:
