Головне, що я зрозуміла, прочитавши книжку Юлії Юрчук «Швеція. Модель для збірки» – я не хочу жити у Швеції.
Чесно кажучи, купуючи книгу «Швеція. Модель для збірки» я сподівалася на щось на кшталт «Рік хюґе по-данськи. Секрети найщасливішої країни у світі» Гелен Расселл – досить цікавої і веселої книжки про Данію. Але на відміну від Гелен Расселл, яка була редакторкою жіночого часопису, Юлія Юрчук науковець і викладач в університеті, тож її книжка більше схожа на наукове дослідження, ніж на розважально-пізнавальне видання. Тому книжка «Швеція. Модель для збірки» видалась мені де що сухою, схожою на університетські монографії.
З іншого боку, мені сподобалося, що ця книжка не несе в собі послання «Швеція найкраща країна світі, тут всі щасливі, лагом наше все», як це часто трапляється у блогерів. Ця книжка досить витримана, написана без показного захоплення всього шведського, проте вона дала відповіді на деякі питання, які виникали у мене під час перегляду шведських серіалів та допомогла краще зрозуміти вчинки героїв.
Я досить багато читала і дивилася про Швецію – це і книги Фредріка Бакмана, і серіали «Міст» та «Вбивство», та великий випуск про Швецію Антона Птушкіна, і книга «Дівчина з татуюванням дракона», і замальовки про життя у Швеції блогерів в інстаграмі. Всі ці джерела давали мені зовсім протилежні враження про країну. А книга Юлії Юрчук розставила все на свої місця.
Як виявилось, життя в Швеції не таке безхмарне і щасливе. В цій країні діють багато різних незвичних законів, як наприклад собаку не можна залишати більш ніж на чотири години вдома, черги на оренду квартир, високі податки та багато іншого, що викликало в мене відторгнення. Я зрозуміла, що Швеція – не моя країна, проте книжка «Швеція. Модель для збірки» цікава і пізнавальна.
Книга на сайті видавництва Віхола
Читайте також:
