«Корея» Ольга Мужановська • Secret land

«Корея» – дуже цікава і пізнавальна книга про Південну Корею, яка розкриває країну з різних сторін та розповідає про її історію, традиції, побут та життя корейців.

Книга вийшла у видавництві Віхола

Ольга Мужановська розповідає про Корею очима туристки та очима студентки університету, про історію свого захоплення Кореєю, як розвивалася її стосунки з країною, що її захоплювало та розчаровувало. Вона багато подорожувала країною, тож розповідає також про різні місця, які вона відвідала за загалом свій досвід життя в Кореї, спілкування з корейцями та навіть досвід побачень із корейськими хлопцями.

Незважаючи на те, що я скрізь оточена корейськими товарами, про саму Південну Корею я знаю дуже мало. Загалом якщо спитати з чим асоціюється в мене ця країна – це звичайно Самсунг, корейська косметика, пісня Gangnam Style та звичайно ж серіал «Гра в кальмара», який я дивилася декілька разів.

Власне переглядаючи серіал я мало досить багато запитань до побаченого, не стосовно самої гри, а стосовно побуту простих корейців героїв серіалу, наприклад чому всі так пишалися та поважали Чо Сан У, гравця номер 218, який закінчив університет. Як виявилося, вступити в університет в Кореї досить складно і школярі готуються до цього декілька років важко працюючи, тому що вища освіта гарантує гарну високооплачувану роботу.

Також книжка пояснила ситуацію з грошима в Кореї і чому там такі суми були боргу у гравців, життя в Кореї дорожче ніж в Україні, а ціни на нерухомість, якщо вірити авторці книги, захмарні, тож багато сімей живуть все життя в орендованих крихітних квартирках. До речі, головний герой серіалу Сон Гі Хун, гравець номер 456 живе разом із мамою у маленькому будиночку і там була сцена, де він сидить на підлозі і їсть. Як розповідає авторка, для корейців нормально сидіти на підлозі, і навіть спати.

Також авторка книги розповідає про різноманітні ігри, в які грають як діти, так і дорослі корейці, звідси напевно й ідея про те, що гравці грали саме в дитячі ігри.

Загалом в мене склалося враження, що з одного боку Корея – це дуже зручна для життя країна, на кшталт Японії, з іншого суспільство підпорядковується в своїх вчинках дуже багатьом неписаним правилами, навіть є правила, як ходити на побачення. Згідно із розповідями авторки, українці мають набагато внутрішньої свободи та свободи вибору у своєму житті, ніж корейці, нам невідома проблема гострої нестачі місця та перенаселення. Авторка пише, що подорожуючи Кореєю не можна побачити таку кількість вільного простору, полів та лісів, як у нас, країна щільно заселена, а головний пейзаж – це гори. А от що мені сподобалося в географічному плані – це те, що з трьох боків Корея омивається морем і тому там можна просто об’їстися морепродуктів, які я обожнюю.

Ольга також дає коротку історичну справку і розповідає про розділення Кореї на дві держави, відносини з КНДР, та іншими країнами, зокрема Японією.

Читаючи книжку про Корею Ольги Мужановської я часто згадувала відповідні епізоди з книги «Пачінко» Мін Джін Лі, яка розповідає про життя корейської родини з початку окупації Кореї Японією, і подальшим життям родини вже в Японії.

Для себе я зробила висновок, що навряд я змогла б жити в Кореї, ми надто різні, але відвідати її в якості туриста залюбки, особливо спробувати різну корейську їжу.

Книжка «Корея» дуже добре написана, тут немає нічого зайвого, навпаки багато інформації як раз для людей, які вперше знайомляться з країною. Я вважаю, що це одна з найкращих книжок з цієї серії Віхоли і раджу її прочитати.

Читайте також: