Прогулянка по вулиці Пулюя у Львові у 2007 році • Secret land

Вулицю Пулюя моя мама досі називає Орджонікідзе. Але погодьтеся, писати Пулюя набагато простіше. Вулиця Пулюя забудована однаковими панельними будинками, а в самому низу знаходиться кілька училищ і технікумів, наприклад кулінарний. Так вже вийшло, що по вулиці Пулюя я протопала 11 років туди сюди в школу, і мені там знайомий кожен камінь.

Для довідки, Іван Пулюй – це український фізик. Помер він в Празі в 1918 році. Я думаю якщо б він винайшов машину часу і злітав би до Львова подивитися яку вулицю на честь нього назвали, вона б йому не сподобалася. Особливо після Праги.

Але почнемо ми здалеку, а саме з кінцевої тролейбуса номер 2 по вулиці Науковій. Звідси починався мій нелегкий щоденний похід в школу. Тут була точка неповернення. Тому що іноді я доходила до зупинки, думала “А навіщо я туди йду” і розгорталася назад додому. Школу я, скажімо так, терпіла.

В ті часи, коли я ходила в школу, деяких будинків на цих фото не було. Не було великого смугастого цегляного будинку на першому фото і довгого вузького на фото нижче. Там був пустир.

Вид на Наукову вулицю у Львові — Вид на Наукову вулицю

Научная улица — Наукова вулиця, новий будинок

Вулиця Пулюя

Ось ми вже вулиці Івана Пулюя. За деревом на фото видно новий будинок.

На фото нижче йде вулиця Пулюя. Вдалині видно церкву, за нею технікум. За технікумом гуртожитки для студентів.

Спустившись в самий низ вулиця повертає вліво. По інший бік вулиці стихійні городи і поля. Двори будинків всі однакові, в цих будинках жили майже всі мої однокласники.

До школи веде алея, вона неабияк заросла. По цій алеї я зазвичай і ходила.

Магазини біля школи

Той магазин, який ближче до школи завжди був якимось кафе. Воно переживало то злети, то падіння. Коли я вчилася в молодшій школі, там було пристойне радянське кафе. За 8 копійок можна було купити сік – томатний або березовий, тістечко “Картопля” коштувало 22 копійки. Там постійно тусувалися всі школярі.

Після здобуття Україною незалежності все поламалося, в тому числі і це кафе. Воно перетворилося у підозрілий генделик. Потім воно ніби як знову стало нормальним. Але зараз його вигляд не вселяє довіри. Смерфетка висить тут уже двадцять років. На місці магазину “Хмаринка” був овочевий магазин. Я пам’ятаю, що завжди в наявності там були буряки.