Андре Нортон – відома американська письменниця, можна сказати Агата Крісті світу фентезі і наукової фантастики, лауреат понад 20 премій і власниця звання Великого майстра.
Андре Нортон народилася в 1912 році, а померла в 2005 у віці 93 років. За свою довгу письменницьку кар’єру вона створила понад 130 романів в декількох циклах.
Моє знайомство з творчістю Андре Нортон відбулося ще в школі і почалося саме з цієї блакитного збірки з котиком і кільцем на обкладинці, яку можна побачити на фото. До цієї книги ще повинна бути суперобкладинка. Це видання 1993 року.
У цьому збірнику три романи:
- Котячим поглядом – Catseye, 1961 рік, переклад Д. Арсеньєва
- Зоряна варта – Star Guard, 1955 год, переклад Л. Ткачука
- Камінь Предтечі – The Zero Stone, 1968 год, переклад А. Прокоф’євої
У роману “Камінь Предтечі” є продовження “Зірки, які не нанесені на карту”, яке логічніше було б включити в цей збірник, ніж “Зоряну варту”. Але потім я побачила, що укладач збірника Леон Ткачук, який власне і перевів “Зоряну варту”, і все стало зрозуміло. Хоча “Зоряна варта” за жанром і сюжетом абсолютно вибивається із загальної теми збірки. Про те, що у “Камені Предтечі” є продовження я дізналася вже в епоху інтернету та електронних книг.
«Котячим поглядом»
Це книга про земних тварин, яких використовували в шпигунстві і про їх порятунок від загибелі. Книга написана в жанрі так званої м’якої гуманітарної наукової фантастики.
Сюжет книги
Після війни всі планети розділені між Союзом і Конфедерацією. Частина планет була перетворена у військові бази, в тому числі і батьківщина головного героя Троя Хорана, планета Норден (в інших перекладах Ворден). А жителі планети були переселені в Діппл – частина міста Текіл на планеті Корвар. Батько Троя пропав, мати померла, а сам він уже десять років живе в Діпплі – в такому гетто, де живуть ті, хто не мають громадянства. У Троя є три варіанти – полетіти працювати на невідому планету в глибокий космос, вступити в злодійську гільдію або кожен день приходити до розподільника з надійною на одноденний робочий контракт.
І одного разу Трой отримує одноденний контракт на роботу в магазині екзотичних тварин торговця Кайгера. Там Трой знайомиться з дивовижними земними тваринами, дуже дорогими, рідкісними і екзотичними і до того ж телепатами. Цими тваринами виявляються кішки з Землі. Потім до них приєднуються ще лисиці і кінкаджу. Цих тварин використовували як шпигунів за високопосадовцями, тому їм загрожує смертельна небезпека. І Трой ціною своєї кар’єри та й життя намагається їх врятувати в Диких Землях.
У Диких землях є загадкові дуже стардавні руїни зниклої цивілізації, а в руїнах вчені встановили прилад, який повинен був відтворювати сцени з минулого. Але щось пішло не так, вчені збожеволіли і повбивали один одного. Що там сталося, теж належить з’ясувати Трою.
Мені ця книга дуже сподобалася, вона приємна, легко читається, земні тварини описані з великою повагою і ніжністю, ось гордість бере за наших котиків, яких так цінували в далекому майбутньому на далекій планеті. Ще тут велика увага приділяється проблемам збереження природи в первозданному вигляді. Я цю книгу прочитала в школі і вона мені запам’яталася ось на все життя, я навіть збірник купила у букіністів саме такий, який у мене був тоді.
«Зоряна варта»
Коли я вперше читала цю збірку, я “Зоряну варту” пропустила. Мене тоді не цікавили всі ці солдати і битви. А зараз, читаючи знову улюблену книгу, я вирішила, а чому б і ні. Почала читати – і втягнулася. Все дуже бадьоро, дія відбувається дуже швидко, такий собі екшн, постійно якісь битви, сутички, несподіванки, ну і інтрига, кому це все потрібно і навіщо.
Зоряна варта – це історія про зраду і про боротьбу землян за право подорожувати між зорями. Земляни занадто пізно почали літати на інші планети і Всезагальний Уряд вирішив, що єдина роль, яка може бути відведена цій відсталій расі – це бути солдатами-найманцями. Було всього два види солдатів – міхи – укомплектовані лазерами і різною сучасною технікою і зброєю, і арчі – солдати, які були озброєні простою холодною зброєю і рушницями. Арчі використовувалися для придушення повстань і боротьби за владу на малорозвинених планетах.
Головний герой – Кана Карр прибуває на службу в якості фахівців з інопланетними контактам. Спочатку його перша місія здавалася простою і навіть нудною – вони повинні були підтримати одного з вождів в боротьбі за владу на слаборозвиненій планеті Фронн. Але потім вождя зрадницьки вбивають з бластера, який міг належати тільки бійцеві меху, і загони арчей змушені рятуватися і ховатися в горах, тому що хтось хоче підставити землян і розв’язати громадянську війну між мехами і арчами на Землі. Вцілілий загін Кана Карра зустрічає таємничу високорозвинену расу вентурі, проходить через безліч пригод. Зрештою головний герой з’ясовує, хто стоїть за сутичками між мехами і арчамі, і як насправді йдуть справи у землян з міжпланетними подорожами.
«Камінь Предтечі» і «Зірки не нанесені на карту»
“Камінь Предтечі” мене дуже зацікавив ще коли я його читала вперше. Книга дуже цікава, атмосфера в книзі дуже таємнича, чим далі читаєш, тим більше хочеться дізнатися секрети Каменя Предтечі – звідки він, що це взагалі таке і для чого він потрібен.
Головний герой книги, Мердок Джорн отримує від свого батька, колишнього оцінювача злодійський гільдії дивне кільце, яке зняли з дрейфуючого в космосі тіла в скафандрі. Камінь, вставлений в оправу кільця постійно займав батька Мердока, той просиджував годинами розглядав його і все намагався розгадати його таємницю. Батька Мердока раптово вбивають, судячи з усього через камінь, і Мердок відправляється зі своїм вчителем-гомологом торгувати дорогоцінними каменями і подорожувати серед звед.
На одній з планет в таверну, де вони вечеряли, зайшли служителі місцевого культу, що шукали жертву для свого демона. Інопланетян вони зазвичай не чіпали, але в цей раз вони напали на Мердока і його колегу. Мердоку вдалося втекти і потрапити на корабель торговців. На кораблі жила корабельна кішка Валькірія. Під час однієї із зупинок на далекій планеті Мердок знайшов дивні пухнасті камені, а кішка проковтнула один з них і народила дивного кошеня. Цього кошеня Мердок назвав Ітом. Кошеня виявився тепелепатом і невідомою істотою, він розповів Мердоку, що це його тимчасове тіло і він живе вже багато століть. Разом з Ітом завдяки каменю Предтечі Мердок потрапляє на таємничу планету, де він зможе з’ясувати що це за каміння і навіщо вони потрібні.
У другій частині тривають пригоди Мердока і його дивного друга Іта. Мердок і Іт завдяки каменю здобувають нові здібності, потрапляють в святая святих злодійський гільдії, знаходять нових друзів і ворогів і дізнаються всі секрети Каменів Предтечі. А в кінці нас чекає сюрприз, Іт отримує нове тіло і перетворюється .. от не скажу в кого він перетворився, але чесно кажучи для мене це була несподіванка.
Для того, що б прочитати продовження книги, мені довелося купити другу книгу, теж у букіністів, з багатотомного видання Андре Нортон – Том 12. Дилогія про Мердока Джорна.