Дія роману «Чорна книга» відбувається у Стамбулі наприкінці 80-х. Галіп, 40-річний адвокат вже кілька років одружений зі своєю двоюрідною сестрою Рюєю. З Рюєю вони однолітки і познайомилися у п’ятирічному віці. Рюйя – дочка дядька Мехмета від другої дружини тітки Сюзан. А у першому шлюбі у дядька Мехмета народився син Джеляль, який став відомим журналістом.
Велика родина Галипа раніше мешкала у шестиповерховому будинку з ліфтом під назвою Шехрікальп у квартирах на різних поверхах. Щоранку всі члени сім’ї починали з читання колонки Джеляля в газеті «Міллієт». Після смерті Діда та Бабусі будинок був проданий, а родичи роз’їхалися по різних квартирах. Чим відомішим ставав Джеляль, тим загадковішим ставало його життя. Зрештою, ніхто з родини вже не знав, де він живе і як його знайти. Відомо лише, що у місті має кілька таємних квартир.
Рюйя все подружнє життя проводила за читанням детективних романів. А якось зимового ранку вона зникла, пішла з дому, залишивши коротку записку.
Галіп починає розшукувати Рюйю і сподівається, що Джеляль йому в цьому допоможе, але Джеляль теж зник. Пошуки призводять Галіпа до таємничої квартири, де зібрано величезний архів Джеляля. Занурившись у читання, Галіп потрапляє у дивний світ, створений його двоюрідним братом.
Розділи, які розповідають історію Галіпа і Рюйї чергуються зі статтями з колонки Джеляля. У книзі багато легенд, історій, посилань до Корану. Книга дуже атмосферна і здається, ніби дивишся чужий довгий і дивний сон, який обволікає і веде за собою і з кожним розділом ти все більше разом із Галіпом поринаєш у цей ефемерний світ таємниць, букв, загадок, історій та легенд.
Книга мені дуже сподобалася. Я прочитала її з великим задоволенням і ще кілька днів ходила під враженням, не бажаючи, щоб це відчуття проходило. Історія сім’ї, яка живе на різних поверхах одного будинку, перегукується з історією дитинства Орхана Памука, яку він описує в книзі «Стамбул. Місто спогадів», а пошуки головного героя своєї дружини, його бродіння по заплутаним зимовим вуличкам, зустрічі з різними людьми, описи міста мені нагадали книгу «Музей невинності». У книзі часто згадується історія мандрівного дервіша Шамси з Тебріза, про нього я читала в книзі Еліф Шафак «Сорок правил любові».
