«Безніч» Джей Крістофф - огляд циклу, персонажі, відгук про книгу • Secret land

«Безніч» – це трилогія Джея Крістоффа, темне доросле фентезі, в якому головна героїня вчиться на найманого вбивцю, щоб помститися за свою родину.

Дія відбувається у світі, де сяють аж три сонця, тому тут дуже зрідка настає повна темрява, а час рахується оборотами.

Українському мовою «Безніч» Джея Крістоффа вийшла у видавництві Nebo BookLab Publishing. Книги доповнені ілюстраціями.

Серія «Безніч» (The Nevernight Chronicle) складається із трьох частин:

«Безніч» – Nevernight, 2016
«Богоділ» – Godsgrave, 2017
«Смерканок» – Darkdawn, 2019

Сайт Джея Крістоффа https://jaykristoff.com/

Світ в трилогії

Столицею Ітрейської Республіки є місто Богоділ. Республикою мають управляти два консули, але наразі вся влада в руках консула Скаеви. В Республіці поклоняються богу Аа, богу Світла.

Три сонця, які сяють на світом називаються Саан – яскраво-червона куля, Саай – менша блакитна куля, Шіїй – тьмяний жовтий гигант. Іноді настає справжня ніч і це називається істиннотьма, це трапляється раз на два з половиною роки.

Світобудова у «Безночі» багато в чому нагадує Стародавній Рим:

Республіка з консулами — це явна алюзія на Римську республіку, де найвищу владу ділили двоє консулів. У Безночі ця ідея теж зберігається, тільки з більш жорстким, корумпованим відтінком.
Гладіаторські бої — арени, колегіуми, продаж рабів на аукціонах і бої до смерті напряму перегукуються з римськими гладіаторськими школами (лудусами) та Колізеєм.
Політичні інтриги та змови — вся система влади пронизана підкупами, зрадами й боротьбою за вплив, як у пізній Республіці.

Сюжет книги «Безніч»

Головна героїня книги Міа – донька юстиція, який хотів підняв повстання проти чинної влади республіки, через що був страчений. Мати Мії разом із маленьким братиком запроторили до в’язниці, а десятирічну Мію намагалися втопити, проте дещо дивне, створене з тіней врятувало її. Тепер ця таємнича істота у вигляді примарного не-кота всюди слідує за Мією, а дівчинка назвала цю істоту Пан Добрик.

Мію рятує дивний пан Меркуріо, який вчить її як помститися за свою родину. Коли дівчині виповнюється 16 років, Старий Меркуріо відправляє її на пошуки Багряної Церкви – таємного братства, в якому виховують найманих вбивць.

В Багряній Цекрві разом із іншими аколітами Мія розпочинає важке і небезпечне навчання, через яке гине декілька аколітів. Вона дізнається, що таких як вона називають темряниками, і що повелитель Кассій – очільник Церкви, також темряник.

Мія прагне знайти відповіді про те, хто вона такая, що таке пан Добрик, але найбільш вона хоче стати Клинком – професійним вбивцею, щоб вбити юстиція Рема, кардинала Дуомо та консула Скаеву.

Дівчина вже якось спробувала напасти на в’язницю і вчинити там різанину завдяки своїм тіням, проте вона має одне слабке місце – не може протистояти яскравому світлу трьох світил, яке може викликати спеціальний медальйон.

Окрім небезпеки загинути під час навчання Мія також зіштовхується із ненавистю деяких аколітів, які прагнуть її смерті, а також із несподіваними почуттями до аколіта Тріка.

Проте заради помсти дівчина здатна на все, але чи пройде вона останнє випробування?

Тим часом дещо дивне відбувається у стінах Багряної Церкви, хтось вбиває аколітів, і схоже, що проти Церкви ведеться змова.

Сюжет книги «Богоділ»

Минуло вісім місяців після подій «Безночі». Мія Корвере продовжує служити Багряній Церкві, виконуючи криваві замовлення — вбиває можновладців в провінції Республіці. Крім того вона намагається дізнатися більше про темряників, але не дуже просунулася в цьому напрямку. Дівчина відчуває спустошення: її єдина справжня мета — помста Скаеві та Дуомо — залишається недосяжною. Підібратися до них стає все складніше, адже вони добре оберігають себе й тримають владу у своїх руках.

Несподівано Клір доручає Мії нове завдання: викрасти таємничу мапу в очільниці Дженджиків у столиці Республіки — Богодолі. Саме там вона стикається зі своєю давньою знайомою і зрадницею — Ешлін Ярнгейм. Їхня зустріч стає переломною: Ешлін відкриває Мії деякі шокуючі факти, які змушують її переосмислити як діяльність Багряної Церкви, так і обставини загибелі власного батька.

Поступово у Мії визріває відчайдушний план: вбити Скаеву та Дуомо під час особливого заходу, де вони обидва будуть присутні й уразливі. Для цього їй доведеться потрапити на головний турнір гладіатіїв, де лідирує найкращих колегіум Республіки – Леви Леоніда.

Проте доля знову грає проти неї. На аукціоні Мію купують не для Левів Леоніда, а для нового, ще неперевіреного колегіуму — Соколи Рем, яким керує донька Леоніда, Леона. Тепер, щоб реалізувати свій небезпечний задум, Мії доведеться проявити максимум сили, кмітливості й жорстокості, щоб прорватися до найголовнішого турніру гладіатіїв— єдиного місця, де її вороги опиняться поруч і беззахисні.

Персонажі трилогії

Міа Корвере – головна героїня, молода дівчина, темряниця
Старий Меркуріо – вчитель та опікун Мії
Пан Добрик – не-кіт з тіней

Родина Корвере

Юстицій Дарій Корвере – батько Мії
Дона Алінна Корвере – мати Мії
Йоннен – молодший брат Мії
Капріса – нянька Мії
Адріано Варнезе мажордом батька Мії

Багряна Церква

Клір

Мишолов – Шахід Кишень, майстер крадіжок
Пауковбивця – Шахіда Істин, майстриня отрут
Соліс – Шахід Пісень, майстер клинків та бою
Аалея – Шахіда Машкар, майстриня зваблення
Превелебна Матінка Друзілла
Володар Кассій – Чорний Принц, темряник, очільник Багряної Церкви, Затьмара – його тіньова вовчиця
кровомовець Марій – володіє магією крові
ткаля Маріелла – може змінювати людську плоть, сестра Марія
єпископка Десятиручка
Квінт Мессала – губернатор

Аколіти

Трік, напівдвеймерець
Джессаміна, дочка Маркіна Граціана, якого стратили за зраду Республіці разом із батьком Мії
Ешлін Ярнгейм – донька колишнього аколіта
Озрік – брат Ешлін
Цить – мовчазний беззубий хлопець
Водовоз – двеймерець
Діамо – ітреєць, друг Джессаміни
Петрос – одновухий хлопець
Карлотта Вальді – колишня рабиня, знається на отрутах
Белль
Піп – розмовляє із ножем
Марцелл Доміціан
Леоній
Таніт

Руки – колишні аколіти, що не стали Клінками

Наєв – подруга Мії, жінка із спотвореним обличчям
Аелій – хроніст
Майстер Бекон та його сини, власники Свинарні
брат Мічелето
брат Сантіно

Боги

Аа – бог світла
Нія – богиня, дружина Аа
Цана – дочка Аа, повелителька вогню
Кеф – повелителька землі
Трепелена – повелителька океанів
Наліпса – повелителька штормів
Анаїс – син Нії

Республіка

Можновладці Ітрейської Республіки

Консул Юлій Скаева
юстицій Марк Рем
Август Сципіон – кат
Франческо Дуомо – гранд-кардинал Пресвітлої церкви
претор Марконі
губернатора Сальваторе Валенте
Дон Ґай Нерей Аврелій

Центуріони та люмінатії

центуріон Альберіо – намагався втопити Мію
центуріон Вінченцо Гарібальді
центуріон Максій
Ґракк, Бельціно – люмінації

Засуджені за постання

Сенатор Клавдій Валенте
Сенатор Марконій Альбарі
Сенатор Гай Максін Антоній

Інші

Сльозопивця – работорговиця, піратка
Максіній, Павич на кораблі
Горіховий громило на кораблі
Вовкожер – капітан «Мазунчика»
Жирний Даньйо – власник «Старого Імперіала»
Дона Аміла – власниця борделю в Останній Надії
Заточка і Черва – жебраки підлітки
Андіо – хлопець з таверни
Землеходиця -мати Тріка
Адіїра – Шахіда Тріка
Мечолам – Дід Тріка
Лем – завсідник «Старого Імперіала»
Скаппс – завсідник «Старого Імперіала»
Варрон Кайто – власник Пандомініуму
Варій – вартовий
Тит – екзекутус Леоніда
Чезаре – з банди Сльозопивці
Ґракк, Люко, Псар – з банди Сльозопивці
Аленна Босконі – коханка дона Аврелія
Курявохід – з банди Сльозопивці
Голуб

Тварини

Паскуда – жеребець
Ікло – пес

Дженджики

Сирітка
Широченький
Белль. Ласло
Даріо
Толівер
Веспа
Максій,
Донато
Дона, очільниця Дженджиків

Гладіатії

Соколи Рем

дона Леона вдова Рема – власниця колегіуму «Соколи Рем»
Аркад – экзекутус колегіуму «Соколи Рем»
Мушва, дівчинка в колегіумі
Антея, мажордомка дони Леони
Палець – кухар
Ґаннік – капітан домашньої варти дони
Фуріан Незламний — чемпіон колегіуму
М’ясник Амая
Мечоспівунка, Жниця Двейму
Б’єрн та Брін
ітреєць Сидоній
ліїсянець Маттео
Матилій
Ото
Хвилездіймач

Інші колегіуми

Каменелам і Армандо – з Колегіуму Леоніда
Макс та Аґриппіна – «Мечі Філліпі»
Альфр та Бальдр – «Вовки Тацита»
Джованні
Ішка-Вигнанниця – Шовковинка з Колегіуму Леоніда
Прахосій з Колегіуму Лівіана
Аппій, губитель Людолісу Колегіум Тацита

Мої враження

Небеса дарують нам тільки одне життя, та в книжках ми можемо прожити тисячі

Книга «Безніч» виявилася для мене цікавою, але водночас дуже складною, тому читання йшло повільно й розтягнулося на довший час. Найперше складність створює сама побудова світу та його міфологія, які насичені деталями й вимагають уважності. Також непростою була й мова: перекладачеві довелося вигадувати нові слова згідно з оригіналом, і це, безумовно, не додавало простоти сприйняттю.

Світ у романі дуже жорстокий: тут чимало кривавих сцен, персонажі гинуть чи переживають тяжкі випробування, і автор зовсім їх не щадить. Крім того, в книзі багато лайки, нецензурних висловів та відверті сексуальні сцени, що підкреслює її дорослий, «гримдарківський» характер.

Особливо мене зацікавила сама ідея школи, де учні постійно ризикують життям і гинуть під час важкого та небезпечного навчання. Це дуже нагадало мені «Четверте крило» Ребекки Яррос, і, схоже, вона справді могла надихатися «Безніччю», адже подібних моментів у її книгах чимало.

Друга книга виявилася набагато кривавішою та жорсткішою, ніж «Безніч». Атмосфера гладіаторських шкіл і жорстоких боїв на арені надає історії особливо похмурого відтінку. Деякі сцени вражають своєю брутальністю — особливо битва із змієм-ригачем, яка була настільки жорстокою, що викликала у мене навіть відразу.

Мія постійно змушена проходити через складні випробування, робити неможливий вибір і виживати у смертельно небезпечних ситуаціях. Це робить її шлях ще драматичнішим, а образ — більш трагічним і сильним.

Читайте також:

Відкрийте більше з Secret land

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.