«Елегантна їжачиха» Мюріель Барбері

«Елегантна їжачиха» Мюріель Барбері — це філософський роман про консьєржку Рене та дівчинку Паломy, які, ховаючи свій справжній світ від суспільства, знаходять сенс у дружбі, культурі й красі простих речей.

Події роману розгортаються в елітному будинку в Парижі. Тут мешкають відомі та заможні люди: міністр, дипломат, радники. Уже двадцять сім років у цьому будинку працює консьєржкою мадам Рене Мішель.

Рене народилася в бідній селянській родині, навчалася в школі лише чотири роки. Трагічна доля її старшої сестри з дитинства переконала дівчину: небезпечно виходити за межі свого соціального кола. Відтоді Рене вирішила грати роль простої, малограмотної консьєржки. Насправді ж вона начитана, захоплюється філософією, добре розбирається в живописі й класичній музиці, обожнює фільми Одзу Ясудзіро. Єдина подруга Рене — португалка Мануела, прибиральниця з того ж будинку.

На шостому поверсі мешкає сім’я міністра Жосса: його дружина Соланж — доктор філології, яка вже десять років ходить до психотерапевта й годинами доглядає за кімнатними квітами; старша донька Коломба навчається на філософському факультеті; молодша Палома, дванадцятирічна дівчинка, веде щоденник, пише хайку, читає мангу, вивчає японську мову та мріє в тринадцять років накласти на себе руки, спаливши при цьому квартиру батьків. Вона зневажає власну сім’ю і особливо сестру, яку вважає бездарною.

Одного дня в будинок вселяється новий мешканець — японський бізнесмен Какуро Одзу. На відміну від інших мешканців, Какуро одразу бачить у Рене не лише консьєржку, а розумну, цікаву та глибоку жінку. Він запрошує її на вечерю, до кіно, обговорює з нею літературу та музику.

Завдяки Какуро Рене зближується з Паломою. Дівчинка порівнює консьєржку з їжачком: зовні — колючки, неприступність, а всередині — щирість, тепло й простота. Саме дружба з Какуро та знайомство з Рене вселяють у Паломy надію, що життя не таке безнадійне, як їй здавалося. Вона починає сумніватися у своєму плані самогубства, адже в світі все ж є люди, з якими хочеться залишитися.

Розповідь ведеться у формі двох щоденників — Рене та Паломи, для зручності вони подані різними шрифтами. Кожен запис Паломa починає з хайку. Її та Рене багато що об’єднує: обидві змушені приховувати свою справжню сутність, грати ролі, нав’язані суспільством, аби не руйнувати усталених стереотипів.

Роман пройнятий любов’ю до японської культури й стилю життя. Саме японська система цінностей — побудована на повазі незалежно від соціального статусу — дозволяє зійтися двом настільки різним людям: багатому мешканцю та скромній консьєржці. На противагу Какуро, французька буржуазія зовсім не помічає Рене, а коли вона вирушає з ним на вечерю, переодягнена в елегантну сукню, сусіди навіть не впізнають її.

Книга напрочуд тепла й світла, попри сумний фінал. Вона залишає по собі особливий післясмак, змушує знову й знову повертатися до героїв у думках. За атмосферою «Елегантна їжачиха» нагадує твори Фредріка Бакмана: тут також показане життя одного будинку, взаємини його мешканців, кумедні побутові сцени й щирі моменти з тваринами. Видно, що авторка дуже любить котів — у романі вони займають помітне місце.

Окрім того, мадам Рене розмірковує про роль еліти в суспільстві, про грамотність, про зверхнє ставлення заможних людей до тих, хто належить до нижчих соціальних верств, і про стереотипи, що заважають людям бачити один одного справжніми.

Загалом ця книга мені дуже сподобалася, особливо тим, що в ній відчувається захоплення Японією, де, до речі, живе сама авторка. Роман був екранізований у 2009 році, але, на жаль, фільм мене не вразив.

Українською книгу видало видавництво Нора-Друк у 2020 році.

• «Чоловік на ім`я Уве», Фредрік Бакман
• «Ведмеже місто», Фредрік Бакман
• «Брітт-Марі була тут», Фредрік Бакман
• «Тривожні люди» Фредрік Бакман
• «Моя бабуся просить її вибачити», Фредрік Бакман