«Скляні будинки» Луїзи Пенні — це детективний роман про інспектора Армана Гамаша, де переплітаються історія вбивства, судовий процес і розслідування наркоторгівлі, створюючи складну, але не завжди динамічну оповідь.

З творчістю Луїзи Пенні я раніше не була знайома. Її книги часто траплялися мені на очі, але завжди асоціювалися радше з «жіночими романами». Як з’ясувалося, Пенні — канадська письменниця, яка створює детективи.

Для знайомства я обрала роман «Скляні будинки». І, можливо, це було не найвдаліше рішення — починати знайомство не з першої книги циклу. Адже вже з перших сторінок на мене обрушилася велика кількість персонажів, які, ймовірно, з’являлися в попередніх романах, і мені знадобився час, щоб розібратися, хто є хто.

Я очікувала класичного детектива у дусі Агати Крісті, а натомість отримала одразу три сюжетні лінії: суд над убивцею, де головний герой серії інспектор Арман Ґамаш виступає свідком; розповідь про саме вбивство, яке сталося роком раніше; і розслідування, пов’язане з трафіком наркотиків між Канадою та США. Ці три історії постійно перемішуються, й я часто губилася: події відбуваються зараз чи у минулому, влітку чи в листопаді?

Стиль письменниці виявився для мене не надто привабливим. Сюжетна лінія з наркокартелями була зовсім не цікавою, а головна історія з убивством постійно відходила на другий план — хоча саме вона мене найбільше цікавила. Через це дві третини книги читалися доволі нудно, і лише ближче до фіналу сюжет почав захоплювати.

Читайте також: