Повна назва книги — «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей». Це роман, присвячений бомбардуванню Дрездена в лютому 1945 року, коли загинуло близько 135 тисяч мирних жителів. Сам Курт Воннеґут був свідком тих подій, адже на той час перебував у полоні й пережив бомбардування у підвалі скотобійні № 5.
Перший і останній розділи роману — своєрідна рамка, де автор розмірковує над задумом написати книгу про Дрезден. Основна ж частина присвячена історії Біллі Пілґріма: простого американського солдата, який під час війни не мав зброї, був помічником капелана, потрапив у полон і опинився в Дрездені. Коли місто стерли з лиця землі, він разом з іншими полоненими врятувався в підвалі скотобійні, а згодом розбирав завали, доки його не звільнили.
Життя Біллі після війни теж описане дуже докладно: лікування в психіатричній клініці, навчання на оптометриста, одруження. Але найцікавіше — його подорожі на планету Тралфамадор, де він дізнається про інше сприйняття часу. Для тралфамадорців усі моменти існують одночасно: смерть для них не остаточна, адже в іншому відтинку часу людина жива. Ця філософія пронизує весь роман і формує його особливу структуру: події життя Біллі подаються не хронологічно, а стрибками, від війни до мирного життя й назад. Він навіть знає точний день і причину своєї смерті.
Хоча у багатьох рецензіях наголос робиться саме на бомбардуванні Дрездена, воно займає лише частину книги. Решта присвячена життю Біллі після війни, його внутрішнім травмам і тралфамадорській філософії. У цьому сенсі роман нагадує «Колиску для кішки» — та ж фрагментарна структура, поєднання абсурду, сатири й глибоких роздумів. Особливо мене зацікавили ідеї про час, схожі на ті, що я зустрічала у фільмі «Прибуття». До речі, тралфамадорці з’являються і в іншому романі Воннеґута — «Сірени Титану».
І все ж, навіть у фантастичних епізодах відчувається головне — трагедія Дрездена залишилася назавжди у свідомості Біллі, як і самого автора. Це жахливе минуле визначило все подальше життя героя.
Мені ця книга сподобалася, хоча, мабуть, «Колиска для кішки» вразила більше. Та «Бойня номер п’ять» має особливу силу — вона змушує подивитися на війну під іншим кутом, крізь абсурд і сатиру, але з глибоким розумінням того, який відбиток залишають трагедії у людських долях.
Я була в Дрездені, бачила його відбудованим і водночас — відмічений пам’яттю. Сучасне місто виглядає цілісним і красивим, але чорне каміння у стінах соборів і палаців нагадує про трагедію, яку вже неможливо стерти з історії.
Читайте також:
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
