Повна назва книги – «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей». Книга присвячена бомбардування Дрездена в лютому 1945 року, коли загинуло 135 тис. мирного населення. Курт Воннегут сам був свідком бомбардування Дрездена, коли потрапив у полон.
Книга на сайті видавництва Bookchef
Перший і останній розділ розповідають про задум написати книгу про бомбардування Дрездена. Інші розділи розповідають про життя Біллі Пілґрима, філософію часу Тралфамадорців та книги письменника Кілгора Траута. Біллі Пілґрим на війні був помічником капелана, він не мав зброї, він ніколи не стріляв. 1944 року він потрапляє до табору для військовополонених і його відправляють до Дрездена. У Дрездені полонені американці мешкають у приміщенні скотобойні номер п’ять. У ніч бомбардування американці ховалися в підвалі скотобойні і таким чином вижили, а після нальотів вони розбирали завали, доки їх не звільнили 1945 року.
Після війни Біллі лікувався в психіатричній клініці, закінчив курси оптометристів і одружився з багатою дівчиною. Тоді ж починаються його польоти на планету Тралфамадор, де він вивчає місцеву теорію часу. Тралфамадорці живуть не в конкретному моменті часу, а можуть бачити всі моменти одночасно, тому для них немає мертвих, в якийсь момент вони живі. Філософія часу Тралфамадорців проходить крізь усю книгу.
Різні епізоди з життя Біллі Пілґрима даються не в хронологічному порядку, а стрибками з одного року в інший. Автор пояснює це тим, що на Тралфамадорі Біллі навчився переміщатися в часі. Завдяки цій здатності Біллі також знає свій день та причину смерті.
Книга мені сподобалася, але «Колиска для кішки» мені сподобалася більше. Коли я читала різні рецензії, то там усі пишуть про Дрезден, бомбардування Дрездена і я в мене склалося враження, що це чи військова драма, чи спогади автора про бачені їм події. А це виявилася зовсім інша книга, за структурою трохи схожа на «Колиску для кішки». Власне, опис подій Другої Світової війни – це приблизно третина книги. Решта – це життя Біллі у мирний час і Тралфамадорці. Дуже мене зацікавила Тралфамадорська філософія часу, щось схоже було у фільмі «Прибуття». Тралфамадорці зустрічаються також у книзі «Сірени Титану».
Але з іншого боку, коли ми читаємо про подальше життя Біллі після війни та все, що з ним сталося, то ми більше розуміємо, наскільки жахливими були ті події в Дрездені, і як вони вплинули на життя звичайних людей, які були там. Те що сталося у Дрездені не відпускало Біллі все життя.
Я була у Дрездені і перед поїздкою вивчала історію міста та бачила фото після бомбардування. Після війни місто відбудували, і ті, хто не в курсі, ніколи не повірять, що це збудовано нещодавно. У стінах церков і палаців можна побачити чорне каміння — це каміння, що залишилося після бомбардування. Подивитися про Дрезден можна тут.
