Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі • Secret land

Музей народного сухопутного транспорту розташований на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Музей було відкрито у 1993 році.

У музеї демонструються різні види возів (шарабан, фаетон, бричка, тачанка, грабарка та кілька видів саней, а також різний спеціальний транспорт для весіль, перевезення вантажів тощо. В експозиції музею також представлені кінна та волов’я упряж, речі мандрівників, майстерня коваля.

Музей на сайті заповідника

Музей працює щодня з 9:00 до 17:00

Загальний вигляд експозиції. Прохід по середині павільйону демонструє різні види доріг – дерев’яну, ґрунтову, вимощену бруківкою.

Циганський віз та пожежний насос 19 століття.

Фаетон – легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом

Тачанки. Тачанка у мене завжди асоціювалася з громадянською війною 1920-х років. Тачанка – це чотириколісний візок з відкритим кузовом для парної упряжі.

Чумацький віз і безтарка. Безтарка використовувалася для перевезення зерна. Чумацький віз називався «мажа».

Грабарка. Грабарка призначалася для перевезення піску, землі, щебеню. У Києві на вулиці Ярославів Вал 21а можна побачити сімейний герб із зображенням лопати, кирки та колеса від грабарки, оскільки власники будинку розбагатіли завдяки цьому візку.

Віз і котига. Котига – це віз, який використовували пастухи-вівчарі

Різні сани

Колісниця квадрига – це транспорт не з 19 століття, а з епохи Стародавньої Греції. Ця колісниця була виготовлена спеціально для Олімпійських ігор 1980 року, що проходили у Москві.