Цього разу Львів був лише транзитним пунктом, тому що ми їхали подорожувати до Європи. У Львові ми лише два рази ночували – перед перетином кордону і перед поверненням до Києва. Тому прогулянка моя була не довгою, хоча я потрапила на заїзд машин Гран-прі Леополіс. У центрі міста в зв’язку з Днем Конституції були народні гуляння і всіякі мітинги і паради.
Поки чекала маршрутку, сфотографувала Наукову, вірніше ту її ділянку, де будинки 112-116. І ще базар Пролісок на Княгині Ольги. Цегляна будівля за базаром – недобудований з часів СРСР палац культури.
Вулиця Галицька. Біля каплиці Боїмів товпляться туристи. Під Латинським кафедральним собором панянка демонструє свої левітаційні здібності.
Прибувають учасники Гран-прі Леополіс
Як співала уродженка Львова Анжеліка Варум “Тебя я скоро позабуду, художник что рисует дождь…” Також біля Ратуші зустрівся цей стімпанковський персонаж.
Автомобіль в патріотичних кольорах і триколісний Peel P50. Цей міні-мобіль розвиває максимальну швидкість 61 км / год і важить 59 кг.
Площа Ринок тільки для трамваїв. З’явилися також велодоріжки.
У мами на подвір’ї відкрили нові магазини. Колись давно на їх місці був звичайний радянський гастроном і там було не цікаво. Цікаво було в сусідньому магазині. Потім там був “інвалідський” магазин, тобто там де продавали всяке дефіцитне інвалідам війни. Потім там був звичайний продуктовий магазин, ми там купували польські сосиски і польський кетчуп, коли нічого свого у нас ще не було. Потім там був ганделик і тепер ось два приємних сімейних магазини. Площу перед магазином виклали плиточками. Раніше там великі радянські плити лежали, по ним коли на ровері їдеш, то звук як у поїзда.
Читайте також:
