«Нещасні тварини ці вівці, завжди з ними щось трапляється!»
Я думала, що під такою химерною назвою, як «Подалі від шаленої юрми», ховається складний філософський твір, але виявилося, що ця книга про любов, нерозсудливість і вівець.
Вівець тут дуже багато, і з ними, як видно з вище цитати, постійно щось трапляється. Я взагалі не розумію, як ці бідні тварини могли вижити без турботливої руки людини.
Головна героїня роману – Батшеба Евердін, молода та красива дівчина, яка успадкувала ферму свого дядька і вирішила сама нею керувати. Батшеба досить імпульсивна та безтурботна, але не дурна «Єлизавета за розумом, Марія Стюарт за духом».
Батшеба робить фурор серед місцевих фермерів і їй досить швидко робить пропозицію фермер Габріель Оук, юнак 28 років. Але Батшеба не може навіть припуститися думки, щоб вийти заміж за цього простого хлопця, вона взагалі не хоче заміж. Отримавши відмову, Габріель Оук зайнявся своїми справами, які пішли не дуже добре, на відміну від містера Болдвуда, який відмову не прийняв і продовжував далі залицятися до Батшеби і просити подарувати йому хоч трохи надії. Містер Болдвуд – 40-річний холостяк, багатий і освічений фермер-джентельмен, який не думав про весілля, поки не отримав анонімну листівку з підписом «Одружися зі мною». То був дурний жарт Батшеби, але для нього він став початком хворобливої пристрасті. Третім кавалером став сержант Трой, незаконнонароджений син графа, який міг зробити будь-яку кар’єру, але став солдатом. У рідному містечку його не любили, бо він був розпусним вертопрахом. Зрештою Батшеба робить вибір і вибір цей стає фатальним.
Роман починається як досить проста та кумедна історія – вівці, собаки, закохані фермери, безтурботна дівчина, але потім із середини книга стає досить серйозною і навіть трагічною.
Читається книга легко, швидко, я прочитала за день. Томас Гарді з великою любов’ю описує англійські поля та луки, зміну пори року і особливо тварин, які у Гарді виходять такими милими. Ви дізнаєтеся все про те, як доглядати за вівцями з цієї книги.
Головна героїня мене спочатку сильно дратувала своїми нелогічними діями. Наприклад, вона пише чоловікові старшому за неї на 20 років легковажну листівку, потім постійно морочить голову, то залишаючи йому надію, то категорично відкидаючи. Про неї пліткують всі навколо і вона вирушає до Габріеля, щоб спитати його, чи так нерозсудлива її поведінка. Він їй чесно відповідає, що так, вона чинить непорядно. У відповідь Батшеба виходить із себе і проганяє його з ферми, де він служить у неї пастухом, кричачи, що нікому не дозволить критикувати себе, хоча вона якраз і просила критики. Після звільнення Габріеля з її вівцями трапляється нещастя і треба терміново їх рятувати, і це вміє лише Габріель. Вона посилає за ним наказуючи негайно з’явиться до неї, той відповідає, що не прийде, доки вона ввічливо не попросить. Батшеба влаштовує істерику, а в цей час у неї гинуть вівці та час іде на хвилини.
Наприкінці книги , після всіх нещасть Батшеба вже подорослішала і порозумнішала і зробила нарешті правильний вибір. Але якби вона спочатку книги не випендрювалася, то можна було уникнути трьох зламаних життів. З іншого боку та Батшеба на початку книги не змогла б бути щасливою з тим, з ким вона змогла бути щасливою в кінці.
Мені книга сподобалася, хочеться ще її перечитувати. Що стосується назви, то мається на увазі, що дія відбувається вдалині від міста, від натовпу людей, у селі на фермі, але й у селі вирують пристрасті. Книга входить до списку найкращих книг за версією ВВС.
Роман кілька разів екранізували, мене зацікавив фільм 2015 року, де у ролі містера Болдвуда грає Майкл Шин.
Читайте також:
