«Я працюю між Європою та Азією» Катерина Загородня • Secret land

«Я працюю між Європою та Азією» – це розповідь про людей, які мають професії, притаманні здебільшого Туреччині.

В книзі «Я працюю між Європою та Азією» дають розповіді:

чистильщика взуття з Анкари
власника старовинного хамаму
рятувальника на пляжі
пластичного хірурга
сценаристки турецьких серіалів
ветеринара
бортпровідниці
барабанщика
конс’єржа
продавця сімітів

Мені сподобалися розповіді чистильщика взуття та власника хамаму, навіть захотілося відвідати хамам.

Розповідь рятувальника на пряжі мене дещо обурила його ставленням до жінок, яких він розглядає виключно як розвагу, а його колеги як квиток у Євросоюз. Навіть пораділа, що я не німкеня на турецькому курорті, бо виходить, що найперше в тобі бачать твій паспорт. Але х іншого боку було соромно за туристів, які ведуть себе по-свинськи на пляжі, залишаючи сміття і навіть викидаючи підгузки в море.

Розповідь пластичного хірурга мене не дуже зацікавила, тому що це не суто турецька професія, але тут більш турецький колорит.

Цікаво було почути розповідь сценаристки турецьких серіалів, правда, я жодного сучасного серіалу не бачила.

Розповідь ветеринара мені дала більше не стільки інформації про Туреччину, скільки про собак та догляд за ними, а також історію деяких порід. Досить цікава розповідь.

В історії бортпровідниці не було нічого нового і цікавого для мене, напевно, тому що я довго була підписана в інстаграмі на профілі бортпровідниць і багато знаю про їх життя і нюанси роботи.

Історія барабанщика, який грає на традиційних інструментах на весіллях та інших заходах мене зацікавила, єдине, що він скаржтися що не может знайти собі дівчину і вся історія закінчується тим, що він хвалиться, що через рід його занять в нього немає запорів.

Доглядач за будинком, капиджи – це така турецька особливість. Ця людина живе в безкоштовній квартирі в будинку і слідкує за чистотою і щоб все працювало як слід. Здивувала любов турків мити вікна якнайчастіше, в нас, зазвичай, їх миють перед Пасхою і ще там колись влітку.

Остання розповідь – це історія продавця сімітів, такої традиційної випічки. Історія була цікава, допоки не перейшла в особистий простір залицяння до клієнтки.

В цілому книжка мені сподобалася, нагадала мені роман Орхана Памука «Химерність моїх думок», в якому розповідається про вуличного торговця бузою, слабоалкогольним напоєм.