В перший день Португальського шляху Святого Якова уздовж океану (Senda Litoral) я мала подолати відстань у 22,9 км і дійти до міста Віла-ду-Конде.
Свій шлях Святого Якова з Порту до Сантьяго-де-Компостела я почала з станції метро Mercado (це блакитна лінія А) в місцевості Matosinhos (Матозіньюш). Було приблизно дев’ята ранку, погода була чудовою.
Я перейшла через міст Ponte móvel de Leça і рушила до набережної. Дорогою стали з’являтися жовті стрілочки.
Перша жовта стрілочка
Біля набережної зустрівся інформаційний центр для пілігримів, але він ще був закритий
Широка набережна йде вздовж Атлантичного океану
Останній погляд на Порту.
Ось і перший вказівний стовпчик
Потім зустрівся маяк – Farol da Boa Nova. Маяк Boa Nova другий за висотою у Португалії. Маяк має висоту 46 метрів і 225 сходинок і розпочав роботу 15 грудня 1926 року.
Монумент, присвячений Antonio Nobre – португальському поету
Зустрілася невелика церква – Capela da Boa Nova
Вид зі скелі біля церкви Capela da Boa Nova
Шлях проходив такою гарною дерев’яною доріжкою. У Португалії пілігрими говорять один одному Bom Caminho
Ці дерев’яні доріжки – найприємніша частина шляху, і вони не переставали мене захоплювати. Хтось заморочився і побудував безліч таких доріжок, щоб людям було зручно гуляти вздовж океану. Крім пілігримів на доріжках зустрічається безліч місцевих мешканців, які ходять, бігають, гуляють із собаками.
Час від часу на шляху зустрічатимуться такі ніші з лавками із зазначенням кількості кілометрів до Сантьяго. Я не знаю, наскільки вірні ці відстані, але коли цифра зменшується, це приємно. На задньому плані – це труби нафтопереробного заводу в Leça da Palmeira
Попереду йдуть пілігрими, у багатьох на рюкзаку прикріплена мушля.
Ще одна позначка – 255 км до Сантьяго. Попереду обеліск O Obelisco da Memoria. Тут 8 липня 1832 року король Педро IV висадився разом із 7500 людьми аби покінчити з абсолютистським режимом у Португалії.
Уздовж доріжок зустрічається багато інформаційних щитів, де розповідаються історичні події, що відбувалися у цих місцях, а також про місцеву флору та фауну. Наприклад, на цьому щиті розповідається про підводний човен, що потонув тут під час Другої Світової війни.
Дорога продовжувала вести мене повз пляжі та океан, де я насолоджувалася красою природи і спокоєм.
252 км залишилося до Сантьяго-де-Компостела
Уздовж дороги також багато таких дерев’яних лежаків. Взагалі на набережній все так продумано та зручно влаштовано, що хочеться залишитися тут назавжди і гуляти щоранку та щовечір цими доріжками.
Кам’яний будиночок – це традиційний морський будиночок, який використовували рибалки.
Потім дорога привела мене до сувенірної крамниці Siga bem peregrino для пілігримів, де я поставила першу печатку і купила собі браслет, бандану і ножик-відкривачку, всього на 18 євро. Картки тут не приймають, тільки готівка. Адреса магазину: Av. da Praia de Angeiras N° 770, 4455-189 Lavra, Португалія
Моя печатка та браслет пілігрима
Після невеликого відпочинку я пішла далі через міст через річку Онда (Travessia sobre Rio Onda)
Річка Онда
У містечку Labruge я побачила бар Novo Rumo, де вже відпочивали інші пілігрими і я вирішила теж тут перекусити. Я замовила пиво і сендвічі.
Пиво та сендвічі коштували 5,6 євро
Дорогою зустрівся такий покажчик
На всьому шляху я не переставала милуватися океаном, він такий чудовий
Іноді дорога йшла такі зарості
Дорога привела до рибальського селища
Місцевий вказівник поряд із містечком Vila Chã
Цікаво оформлений бар Taskuinha
У районі Vila Chã дорога трохи відійшла від океану – він залишився ліворуч від пагорба
Цікава інсталяція на майдані в містечку Mindelo – це фігура короля Петро IV
І знову океан і пляж
А потім дорога пішла через піщані пагорби і була частково занесена піском. Іти такою дорогою було не дуже зручно. Я роззулася і йшла босоніж. До того ж було вже дуже спекотно, приблизно пів на другу.
Зустрілася ще одна невелика річка
Дорога знову вийшла до океану. Місто на горизонті – Vila do Conde
Форт в Vila do Conte – я вже майже прийшла, але ще треба перейти через річку Аві, на березі якої розташоване місто Vila do Conte
Дорога повернула у бік мосту через річку. Дорогою зустрілася церква Capela de São Sebastião de Azurara – Каплиця Святого Себастьяна Азурарського, там я поставила другу печатку.
Останні дві години шляху були дуже складними. У мене сильно боліли м’язи на ногах і було дуже спекотно.
Я перейшла через міст і попрямувала до пансіону Residencial Princesa do Ave, в який я прийшла о 14:30 приблизно. Дорогою я зустріла пілігримів, які сиділи під альберго Santa Clara (ссылка на гугл карту) і чекали на заселення.
Всі готелі та хостели в Vila do Conde можна подивитися тут.
Статистика на сьогодні
Мій шлях із Порту до Віла-ду-Конде уздовж узбережжя Атлантичного океану виглядав так
Увечері я вирушила гуляти набережною міста, дійшла до маяка та форту. Докладніше про мою прогулянку читайте тут. Я хотіла повечеряти в одному з ресторанчиків на набережній, але ті, що мені зустрічалися або не працювали в понеділок, або відкривалися після восьмої вечора. В результаті я купила собі їжі в Lidl. Потім я знайшла на карті, що тут є Макдональдс і Бургер Кінг, але до них йти хвилин двадцять, а я дуже втомилася. А в місцевості, де був мій пансіон, все було закрито.
