«Чаликушу» – це калька з турецької мови Çalıkuşu. Іноді роман ще перекладають як «Корольок — пташка співоча». Решат Нурі Ґюнтекін – це турецький письменник і драматург, який творив у першій половині 20 століття. Роман «Чаликушу» був написаний у 1922 році і розповідає про долю дівчини Феріде, яка змушена була покинути родину та вчителювати у різних містах та селах Анатолії перед Першою Світовою Війною.
Роман складається з п’яти частин. Перша частина – це перший великий запис у щоденнику зі спогадами Феріде про своє дитинство, навчання у пансіоні та заручини із кузеном Кямраном. Друга, третя та четверта частини – це власне щоденник Феріде після втечі з дому напередодні весілля. Остання частина – це те, що сталося після того, як Феріде закінчила свій щоденник.
Я зачарована цією книгою вже понад 30 років. Екземпляр, який я маю, був надрукований у 1991 році, і книга гарно перекладена та ще й проілюстрована. Вона для мене дуже дорога і є справжнім раритетом. Переклад здійснив Григорій Халимоненко, ілюстрації – Р.М. Багаутдінов.
На фото один із знакових моментів книги та серіалу, коли Феріде спостерігає на чинарі за своїм кузеном та Наріман-ханим.

Мені дуже подобається, що перекладачі залишили всі автентичні звернення до людей різних посад та верств населення, як наприклад ходжаним, мувіде-ханим і Реджеп-бей-ефенді – це надає книзі надзвичайного колориту.
Дія книги відбувається у досить складний для Туреччини час, коли країна конче потребувала реформ, і це добре змальовано у поневіряннях Феріде у міністерстві освіти, де все вирішують знайомства, процвітає корупція та бюрократія, а також на прикладі таких сел, як Зейленер, де живуть забобонні та неосвічені люди, де діти грають в похорон, ніхто не посміхається.
У книзі також підіймається питання ставлення суспільства до самотньої жінки, дівчини, яка працює це вважається чимось непристойним, і де б Феріде не опинилась, вона відразу привертала увагу всього населення, особливо чоловіків.
Так як Феріде багато подорожує Туреччиною, то в книзі є описи деяких міст і містечок. Хоча деякі позначені лише як Б. чи Ч., інші описані досить докладно – Ізмір, Стамбул, Кушадаси, Текірдаг. Хоча у серіалі згадується, що Б це Бурса, а Ч – Чанаккале.
Персонажі
Головні персонажі
- Феріде – головна героїня, молода дівчина
- Кямран – кузен і наречений Феріде
- Гайруллах-бей – військовий лікар, фіктивний чоловік Феріде
- тітка Бесіме – мати Кямрана
- Мюжгян – двоюрідна сестра Феріде з Текірдагу
- тітка Айше – мати Мюжгян
- Азіз-бей – батько Мюжгян
- Хатідже-ханим – вчителька в Зейлінері
- Мунісе – прийомна дочка Феріде
- Шейх Юсуф-ефенді – композитор
- Ісхан-Бей – капітан
- Неджет – син Кямрана
Інші
- бабуся Феріде по матері
- Гюзіде – померла мати Феріде
- Незаметін – батько Феріде
- Неджміє – молодша сестра Кямрана
- Мішель – подруга Феріде в пансіоні
- Неріман – вдова, подруга тітки Бесіме
- Мюневвер – «жовта квітка», коханка і дружина Кямрана
- жінка в чорному – подруга Мюневвер
- Реджеп-ефенді – директор жіночого педагогічного училища в Б
- Наїме-ходжаним – жінка у відділку освіти
- Шагаб-ефенді – працівник відділку освіти
- Гуріє-ханим – вчителька в Б
- П’єр Фор – француз, журналіст
- Крістіана Варез – шкільна подруга Феріде, дружина П’єра
- Шехназе-ханим, муавіне-ханим – заступниця директора в училищі в Б
- Незіге і Васфіє – вчительки в училищі в Б
- Джеміле – учениця в училищі Б
- Мюрювет-ханим – вчителька в Б
- сестра Шейха Юсуфа-ефенді
- Гафіз Курбан-ефенді – імам в Ч
- дружина Гафіза Гурбан-ефенді
- Надіде – дочка паші, учениця Феріде в Ч
- Неріме-ханим – родичка Ісхан-бея
- Назміє – вчителька в Ч
- Ферідун – наречений Назміє
- майор Бурганеттін-бей – розпусник в Ч
- Бінназ-ханим – тітка Ферідуна
- мюріде-ханим – директорка школи в Ч
- Омер-бей- викладач географії в училищі в Б
- Захіт-ефенді – викладач теології
- сестра Алексі – вчителька в пансіоні
- сестра директриса в пансіоні
- сестра Матильда – вчителька музики в пансіоні
- брат Ксав’є – вчитель в пансіоні
- дочка лікаря – однокласниця Феріде
- Хаджі-калфа – працівник готелю в Б
- Неврік-ханим – дружина Хаджі-калфи
- Мірат і Гайкануш – діти Хаджі-калфи
- Мухтар – староста села Зейлінер
- мухтарова дружина
- Вегбі – хлопець з Зейлінеру
- Джафер-ага – хлопець з Зейлінеру
- Ашур – хлопець з Зейлінеру
- Гафіз Нурі – хлопець з Зейлінеру
- Айше та Зехра – учениці Феріде в Зейлінері
- Назіфе Молла – повитуха в Зейлінері
- Мегмет – чабан в Зейлінері
- Зехра – наречена Мегмета
- Решіт Назим – завідувач відділу освіти
- Решіт-бей-ефенді – завідувач освітою в Ізмірі
- Фергунде та Сабагат – дочки Решіт-бея
- Джеміль-бей – син Решіт-бея
- сестра Береніш – вчителька з пансіону
- Мюмтаз-бей – інженер
- Гюльмісаль-калфа – няня матері Феріде
- Дільбер – кравчиня
- Марі Пирлантаджян – однокласниця Феріде
- Бородатий дядько – сусід
- Хюсейн – ординарець батька Феріде
- Фатма – няня-арабка Феріде
- мати і батько Мунісе
- онбаші – помічник лікаря Гайруллах-бея
Серіал
Крім книги мені також дуже подобається серіал 1986 року. Це дуже гарний серіал, я вперше побачила його ще в дитинстві, і з тих пір дивлюся його із задоволенням щороку. Серіал можна знайти на youtube, або на dvd. Нещодавно вийшов ще один серіал, але він нічого спільного з книгою не має окрім імен головних героїв.
А от серіал 1986 року знятий дуже близко до книги. Змінено кілька епізодів, але їх значення не змінилося. Серіал дуже гарний, в ньому чудово показана Туреччина початку 20 століття, а також в серіалі дуже гарна музика.
Роль Феріде виконує Айдан Шенер, і я скажу, що інакше я собі Феріде і не уявляю, актриса дуже красива і Феріде в неї вийшла ідеальна.
Роль Кямряна виконує Кенан Калав. За книгою Кямрян мусить бути русявим та зеленооким. Але в серіалі Кямрян теж непоганий.




Мунісе також мала б бути русявою, в серіале це дівчинка з чорним волоссям.
Шейх Юсуф Ефенді за книгою мав 35 років, в серіалі йому десь під п’ятдесят.
Ісхан-Бей у книзі описується як гарний юнак, у серіалі він досить дорослий чоловік.
Мій улюблений епізод у серіалі – це епізод на гойдалці, коли Феріде та Кямрян катаються на гойдалці, а дядько Азіз та тітка Айше сидять за самоваром, спостерігають за цим та перемовляються.
Взагалі весь цей османський побут переданий до дрібниць – одяг, парасольки, будинки, інтер’єри, школи. Я читала, що це був на той момент найдорожчий серіал в Туреччині.




Читайте також:
- «Сорок правил любові» Еліф Шафак
- «Честь», Еліф Шафак
- Відгук про книгу «Химерність моїх думок» Орхана Памука
- Орхан Памук «Музей Невинності»
- «Рудоволоса жінка», Орхан Памук
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.