Дія роману «За річкою, в затінку дерев» відбувається після Другої світової війни. П’ятдесятирічний полковник Річард Кантуелл приїжджає до Венеції, щоб провести кілька днів у своєму улюбленому місті зі своїм останнім коханням — молодою дівчиною зі старовинного італійського роду, графинею Ренатою. Полковник усвідомлює, що це його останній візит до Венеції, адже в нього вже було два серцеві напади, і третього він, швидше за все, не переживе. Він зустрічається з Ренатою, вони гуляють містом, розповідають одне одному про себе та про війну, заходять у ресторанчики й кав’ярні. В останній день перебування полковник вирушає на полювання на качок. Дорогою з полювання його спіткає третій серцевий напад, і він помирає.
Книга трохи сумна, бо в процесі читання розумієш, що полковник наприкінці помре, що він прощається з коханим містом та коханою дівчиною. У книзі мало описів і багато розмов, Рената постійно просить розповідати про війну, і полковник їй час від часу розповідає. Взаємини Ренати та полковника дуже зворушливі.
Фраза «За річкою, в тіні дерев» взята з передсмертних слів генерала Томаса Джексона: «Переправимося через річку і відпочинемо в тіні дерев»
Книжка мені дуже сподобалася. Це перша книга Гемінґвея, яку я прочитала, цю книгу часто згадувала у своїх нарисах про Венецію Олена Орел у книзі «Світ Венеції». Також я прочитала про іншу історію останнього кохання у Венеції старіючої людини — це «Смерть у Венеції» Томаса Манна.
Читайте також:
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
