«Беззоряне море» Ерін Морґенштерн — це чарівна казка для дорослих про таємні двері, загублені історії й магічний підземний світ, у якому кожен читач знаходить свою власну легенду.
Оригінальна назва «The Starless Sea», опубліковано вперше у 2019 році.
Сюжет книги «Беззоряне море»
Закарі Езра Роулінг – студент університету в Вермонті, який вивчає комп’ютерні ігри та любить читати. Якось в бібліотеці він знаходить стару книжку «Солодкі муки» без автора, яка складається з різних історій, і раптом натрапляє на історію про самого себе, про випадок у дитинстві, коли він стояв перед намальованими дверима. Заінтригований, хлопець починає шукати відомості про книжку, і пошуки проводять його на щорічний літературний бал у Нью-Йорку. Тут Езра знайомиться з дивною жінкою Мірабель та чоловіком Доріаном, потрапляє до Клубу колекціонерів, які теж шукають книжку «Солодкі муки». А згодом Езра потрапляє у величезну підземну бібліотеку, якою опікується таємничий Хранитель, всюди гуляють коти, а чарівна Кухня готова виконати будь-яке бажання.
Основна історія Езри чергується із оповіданнями із «Солодких мук», книги «Передбачення та перекази», «Балада про Саймона та Елінор», а також із сторінками з щоденника Кет.
Персонажі:
- Закарі Езра Роулінз – студент
- Доріан – загадковий чоловік
- Мадам Лав Роулінз – мати Закарі, гадалка
- Мірабель
- Хранитель
- Рима – аколітка
- Кет Гоукінс – студентка
- Єлена – студентка, бібліотерка
- Лексі – подруга Кет
- Аллегра Кавалло – художниця
- Елінор – дівчинка, яка прийшла невідомо звідки
- Саймон Джонатан Кітінг
Мої враження
Книга «Беззоряне море» читалась дуже повільно і остання третина йшла дуже важко. Це була досить цікава історія на початку, але по-перше розвивалася вона досить повільно, по-друге під кінець книжки я вже заплуталася та розгубилася у блуканнях героїв і перестала розуміти що власне відбувається. Мені часто приходилося повертатися назад, щоб згадати чому герой опинився у цьому місці. Мені дуже не сподобалося власне те, що море створене з меду, і те як мед потім заливає все в кінці, начебто так закінчується історія, блукання Езри в паперовому світі, зустріч із бджолами – це все на мій погляд все аж занадто. Я собі уявила зовсім інший фінал, ніж в книжці. Концепція з величезною бібліотекою на березі моря мені сподобалася, я б напевно лишилась би там назавжди, тим більше що є Кухня, яка готує будь-що, є усюдисущі коти. Але море з меду – це вже щось не те. Історія з дверима мені нагадала книжку «Десять тисяч дверей Дженьєрі». Взагалі авторка придумала багато цікавих ідей, але не розвинула. Наприклад чого добивалася Аллегра та її спільнота, я так і не зрозуміла. Більшу частину книжки Езра шукає Доріана, Доріан шукає Езру, а як такого чітко окресленого сюжету тут немає. Взагалі ця книжка схожа на сон, початок якого ти не пам’ятаєш, ти десь блукаєш, одна локація переливається в іншу, мети блукання ти знаєш, вранці почуваєшся дивно. Ось і з цією книжкою так.
Читайте далі:
- «Десять тисяч дверей Дженьєрі» Алікс І. Герроу
- «Нічний цирк» Ерін Морґенштерн
- «Чорнило. Кров. Сестра. Книжник» Емма Терзс
- «Будинок Старлінгів» Алікс І. Герроу
- «Анатомія. Історія кохання» Дана Шварц
- «Незриме життя Адді Лярю» Вікторія Шваб
- «Дружина мандрівника в часі», Одрі Ніффенеггер
- «Море спокою» Емілі Сент-Джон Мандел
- «Готель «Маґніфік» Емілі Дж. Тейлор
- «Вавилон» Ребекка Кван
- «Піранезі» Сюзанна Кларк
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
