«Норвезький ліс» Харукі Муракамі

Назва «Норвезький ліс» походить від пісні «Norwegian Wood» гурту The Beatles.

Події роману відбуваються в Токіо у 1968–1969 роках. Історія розповідається від імені 19-річного студента Ватанабе. На початку книги 37-річний Ватанабе прилітає до Гамбурга й чує композицію The Beatles «Norwegian Wood». Ця мелодія пробуджує в ньому спогади про дівчину Наоко, яку він колись давно кохав.

Сюжет книги «Норвезький ліс»

Ватанабе живе у студентському гуртожитку в одній кімнаті з жахливим чистюлею на прізвисько Штурмовик. Він вивчає театральне мистецтво й любить читати Томаса Манна, Германа Гессе та Скотта Фіцджеральда. Особливо йому подобається роман «Великий Гетсбі». У гуртожитку в Ватанабе є друг Наґасава. Він із заможної сім’ї й користується загальною повагою. Наґасава готується стати дипломатом, вивчає іноземні мови, гарний і стильний хлопець. У нього є постійна подруга Хацумі, але майже щоночі Наґасава їде в місто, де без жодних труднощів знаходить собі дівчину на один вечір. Наґасаву та Ватанабе поєднує спільна любов до творів Скотта Фіцджеральда.

У школі Ватанабе дружив із Кідзукі та Наоко — вони були нерозлучними. Але одного дня Кідзукі наклав на себе руки. Його смерть дуже сильно вплинула і на Наоко, і на Ватанабе. Минув рік після самогубства Кідзукі, коли Ватанабе випадково зустрів Наоко у токійському метро. Вони почали багато гуляти разом Токіо, майже не розмовляючи.

У день двадцятиріччя Наоко Ватанабе приїхав до неї в гості, залишився на ніч, і вони зайнялися сексом. Як з’ясувалося, Наоко була незаймана. Це здивувало Ватанабе, адже він був переконаний, що між нею та Кідзукі були стосунки. Коли він запитав Наоко про це, вона розплакалася. Після тієї ночі Наоко зникла, і Ватанабе довго не міг її знайти. Він писав листи її батькам і нарешті отримав відповідь про те, що з нею сталося.

У цей самий час Ватанабе познайомився зі студенткою Мідорі — вони відвідували одні й ті самі лекції з театру. Мідорі — повна протилежність Наоко: життєрадісна, балакуча, смілива, розкута й упевнена в собі. У Мідорі складне життя, і з часом Ватанабе стає його частиною.

Ватанабе подобається Мідорі, але він закоханий у Наоко й пообіцяв чекати стільки, скільки буде потрібно. І його дедалі більше затягує у цей дивний лабіринт почуттів і суперечностей.

Мої враження

Книга мені дуже сподобалася. Вона спокійна, медитативна, залишає по собі чарівний післясмак, і до цієї історії весь час повертаєшся подумки. Це осіння книга — сповнена атмосфери тихого осіннього дня. Вона нагадала мені Орхана Памука, особливо «Новое життя», з тією ж меланхолією і тугою за нездійсненим. Це моя перша книга Харукі Муракамі, і я прочитала її з великим задоволенням. Під час читання в мене в голові постійно звучала пісня Пола Маккартні «This Never Happened Before». Це також дуже музична книга: герої постійно грають і слухають музику, особливо багато — The Beatles. Усі композиції, згадані в романі, цілком можна зібрати в плейлист — читати, слухати й повністю занурюватися в настрій цієї історії.

Читайте також:

• «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро
• «Хроніки мандрівного кота», Хіро Арікава
• «Золотий храм» (Кінкакудзі) Юкіо Місіма
• «Не відпускай мене», Кадзуо Ішіґуро
• «Клара і Сонце», Кадзуо Ішіґуро