Музей «Поштова станція» знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.
Час роботи: з 9.00 до 17.00, вихідний день – середа, четвер
У 19 столітті поштова станція служила не тільки для пересилання пошти та грошових переказів. Основною функцією поштових станцій були пасажирські перевезення. Поштові станції розташовувалися кожні 20-30 км і працювали цілодобово.
Коні видавалися лише за наявності подорожньої. У подорожню записувалися особисті дані та мета поїздки. У музеї можна побачити фотокопії подорожніх Миколи Гоголя та Тараса Шевченка.
Кількість коней залежала від чину мандрівника. Генерал-фельдмаршалу надавалось 20 коней, а нижнім чинам – по 2 коня. Швидкість їзди на конях обмежувалася і становила влітку 10 верст на годину, в зимовий – 12, а восени – 8 верст на годину. Кур’єрам і фельд’єгерям дозволялося їхати так швидко, як тільки можливо. Фельд’єгер – це військовий чи урядовий кур’єр. На поліцейські та кур’єрські екіпажі вішалися спеціальні дзвіночки, щоб їх пропускали інші екіпажі. За проїзд бралась погонна плата – з кожного коня за кожну версту по 3 копійки, а по сільським дорогам 2.5 копійки.
Верста – це 1066,8 метрів. Тобто швидкість 10 верст на годину – це швидкість приблизно 10 км/год. Від Переяслава до Києва було 81,5 верст, лише приблизно 8 годин їзди.
Будівля музею – це не оригінальна будівля поштової станції, а колишній міщанський будинок 19 століття. Справжня поштова станція 19 століття знаходиться у Києві на Поштовій площі. Уздовж Брест-Литовського шосе у бік Житомира збереглися типові будинки поштових станцій.
В путівнику 1884 року написано, що квиток у диліжансі першого класу з Києва до Житомира коштував 4 рублі, у другому 2,50. Від Поштової станції у Києва перша станція в напрямку Житомира була Борщагівка, 14 верст, у напрямку Чернігова – Бровари 19,5 верст.
Зазвичай в поштовій станції були кімнати для мандрівників, у яких можна було поїсти та переночувати, канцелярія, житлові кімнати для сім’ї наглядача станції, каретна, стійла для коней, фуражна комора та навіть в’язниця.
Канцелярія поштової станції
У канцелярії зберігалася скарбниця, документи, реєстраційний журнал. Тут знаходиться різьблений стіл станційного наглядача, на стінах розвішані карти доріг та Полтавської губернії 19 століття, а також правила та розпорядження.
Кредитні квитки (рублі) часів Російської імперії. 25 рублів зразка 1909 з портретом Олександра III, кредитний квиток 5 рублів 1909 року і кредитний квиток 10 рублів 1909 року.
25 рублів 5 рублів 10 рублів
Карта Полтавської губернії. Полтавська губернія була утворена у 1802 році та займала площу 49 894 км2. До Полтавської губернії окрім Полтавської області входили частини сучасних Чернігівської, Сумської, Харківської та Київської областей. Переяслав, Пирятин, Ромни, Прилуки перебували біля Полтавської губернії.
Найвище затверджені дорожні правила
Якому чину і оскільки видавати коней: особам першого класу (генерал-фельдмаршал, канцлер, генерал-адмірал) 20 коней, особам другого класу (дійсні таємні радники, сенатори, митрополити та архієреї, члени державної ради) – 15 коней, особам третього 12 коней. З 9 по 14 клас – по три коні, а нижчим чинам належало два коні.
Кімната для відпочинку мандрівників
У кімнаті для відпочинку було все необхідне для комфортного очікування на виїзд. Мандрівник міг тут заночувати. Для розваги пасажирів служили грамофон та фісгармонія. Тут можна побачити скрині, у яких перевозили речі у 19 столітті. Праворуч на тумбі стоять приладдя для вмивання.
Ямщицька
Ямщицька – це кімната, призначена для відпочинку ямщиків. Ямщик – це державний службовець, кучер, який керував ямщицькими кіньми.
У ямщицькій обстановці скромна – дерев’яні лавки, простий стіл, буфет. На стіні висіла кінська збруя.
Ікони в кутку – це похідний іконостас. Іконостас складався у спеціальну скриньку.
Кімната родини станційного наглядача
У кімнаті можна побачити типовий міщанський інтер’єр 19 століття.
Читайте також:
