Мазаль тов (на івриті: מזל טוב) — це єврейське вітання, яке перекладається як “щастя” або “удача”. Таким чином, фраза “Мазаль тов” можна інтерпретувати як “Бажаю тобі щастя” або “Вітаю з удачею”.
Про книгу «Мазаль тов. Як я студенткою працювала в родині ортодоксальних євреїв»
У 1987 році авторка книги «Мазаль тов» була студенткою університету в Антверпені і найнялася у родину ортодоксальних євреїв допомагати дітям із домашніми завданнями. Спочатку її не хотіли брати, бо її хлопець був іранським біженцем, проте в результаті дівчина пропрацювала у родині шість років та зберегла стосунки із членами родини у наступні роки.
Перша частина книжки присвячена власне роботі у Шнайдерів, друга частина розповідає про дружбу із старшою дочкою Шнайдерів та подорож до Ізраїлю, третя частина подальші стосунки із родиною.
Родина Шнайдерів була родиною сучасних ортодоксальних євреїв, пан Шнайдер продавав діаманти. Всього у Шнайдерів було четверо дітей – Симон, Яків, Ельзіра та Сара. В основному допомоги потребувала Ельзіра, тому що була хвора на диспраксію, тож Марго допомагала їй не стільки у навчанні скільки не соромитися та бути впевненою. наприклад вона навчила Ельзіру кататися на велосипеді і познайомила з містом за межами єврейського кварталу. А Ельзіра у свою чергу пояснювала різні нюанси стосовно побуту благовірних євреїв, особливо стосовно їжі.
Загалом авторка не описує свою працю днем за днем, вона згадує найважливіші моменти і її книга також і про дискримінацію, про Голокост, про арабо-ізраїльський конфлікт, про війну у Іраку. Мати пана Шнайдера пережила концтабір і авторка чомусь постійно намагалася її розпитати про це, допоки та не пояснила їй, що вона не хоче це згадувати та розмовляти про це.
Цікава історія про подорож авторки у Ізраїль, зокрема в місто Бней-Брак, де живуть ортодоксальні євреї, переважно хасиди.
Чесно кажучи мене здивувало те, що у Західній Європі у 90-х роках євреї зазнавали образливого ставлення з боку бельгійців, наприклад Якова побили якісь підлітки, а на Ельзіру напала власниця кав’ярні. З іншого боку в книзі описана ситуація, коли группа єврейських вчителів і дівчат прогнали жінку з собакою в парку – оцей момент я взагалі не зрозуміла, чого вони на неї накинулися, шла собі людина з собакою в громадському парку, нікого не чипала.
Найцікавіше, напевно, для мене було те, як спеціальна сваха підшукувала для Ельзіри наречених, та відносини Ельзіри із своїм нареченим до весілля.
З книги можна зробити висновок, що найкраще ортодоксальним євреям живеться у Нью-Йорку, тому що там існує велика громада, ніхто не зазнає дискримінації та нападів і можна почувати себе вільним. Власне вся родина Шнайдерів у підсумку перебралася в Нью-Йорк. Після цього захотілося подивитися фільм 2000 року «Зберігаючи віру».
Книга мені дуже сподобалася, вона легко і цікаво написана. З неї я узнала не лише про життя євреїв, а й власне про життя бельгійських студентів.
