Книга «Останній дім на Безпечній вулиці» мені надзвичайно сподобалась.
До прочитання цієї книги я думала, що це підлітковий хорор, тому що обкладинка так ніби виглядає. Проте, виявилось що це дуже глибока книга про життя з дисоціативним розладом ідентичності.
Перша третина книги «Останній дім на Безпечній вулиці» може здатися трохи нудною, бо з героями майже нічого не відбувається, проте далі автор починає потроху відкривати нам невідомі частини історії і стає дійсно й моторошно і захопливо.
Головний герой книги «Останній дім на Безпечній вулиці» Тед – незграбний чоловік за тридцять. Одинадцять років тому його звинуватили у зникненні 6-річної дівчинки Лулу, проте він мав беззаперечне алібі. Зникнення Лулу повністю зруйнувало життя її старшої сестри Ді. Всі наступні роки вона намагається знайти Лулу. Ді прибуває в містечко, де живе Тед, заселяється в сусідній будинок та починає днями і ночами за ним спостерігати. Тед поводить себе дещо дивно, відомо що в нього є кішка Олівія, а ще в будинку ніби мешкає дівчинка на ім’я Лорен.
Розповідь в книзі ведеться почергово то від Олівії, то від Теда, іноді від Лорен, а також з точки зору Ді. Олівія – досить цікавий и незвичний персонаж, кішка, яка читає Біблію, веде щоденник та закохана у бродячу кішку.
Тед то подобається, то викликає огиду. Автор ніби грається з читачами, повертаючи історію то на користь Теда, то проти нього. Проте те що сталося насправді виявилось для мене зовсім несподіваним.
Книга захоплива, дуже цікава і не те, чим здається на перший погляд. Не пригадую, щоб я читала щось подібне.
Книга на сайті видавництва Vivat
Читайте також:
