Виявляється, що я зовсім нічого не знала про Ірландію. Звичайно, я чула про конфлікт протестантів та католиків, про протистояння ірландської республіканської армії, але на цьому мої знання про Смарагдовий острів закінчувались.
Книга на сайті видавництва Віхола
Книга мене вразила вже з перших сторінок. Я була дуже здивована читаючи про відокремлені парканами райони протестантів та католиків в Белфасті, про те, що дуже мало ірландців спілкуються ірландською мовою, про пейві – мандрівних ірландців, яких не приймають звичайні ірландці, та багато іншого. І вся розповідь супроводжується пивом, багатьма сортами пива і нескінченими пабами.
Ірландія виявилась зовсім не такою, як я собі уявляла, це країна з досить сумною історією, яка тільки останні десятиліття вийшла на високий рівень життя і стала привабливою для заробітчан зі східної Європи. Раніше самі ірландці були найбіднішою нацією Європи і масово покидали країну.
Досить важко було читати про протести в тюрьмах у 80-х роках, коли політичні в’язні відмовлялись митися, носили замість одягу ковдри, а потім почалося масове голодування, під час якого загинуло багато протестувальників.
Ця книга не є розважальним путівником, хоча веселі моменти в ній також зустрічаються. Вона правдива та реалістична, зображує ірландців такими як вони є без прикрас, вона попереджає до чого потрібно бути готовим, коли відвідуєш Ірландію. Книга мені сподобалась, хоча читалась не зовсім легко. Виявилось, що Максим Беспалов написав книгу про Шлях святого Якова ( «Шлях на край світу. Українські пілігрими на Camino de Santiago»), тепер я також хочу її прочитати, книга вийшла у 2016 році.
Читайте також:
