«Готель «Велика Пруссія» «Експрес до Галіції», «300 миль на схід» – це історичні шпигунські детективи, головний герой яких – Адам Вістович.
Адам Вістович – комісар кримінальної поліції Лемберга (Львів), русин. Кремезний, дещо огрядний чоловік 45 років. Обличчя мав виразне: глибокі проникливі очі, чіткий з горбинкою ніс, продовгуваті щоки й міцне підборіддя, губи тонкі, блідо-червоні. Справляв враження чоловіка спокійного, навіть флегматичного.
Постійні дійові особи:
Антоні Самковський – поляк, ад’юнкт поліції Лемберга, помічник комісара Вістовича.
Бейла Цайсель – коханка Вістовича
Вільгельм Шехтель – директор поліції Лемберга
Доктор Фельнер – лікар та патологоанатом в поліції Лемберга
Полковник Альфред Редль – з австрійської розвідки, начальник галицького Evidenzburo
Теодор Фішер – заступник директора A III b – прусської розвідки
Книги, не дивлячись на деякі недоліки досить цікаві, я прочитувала кожну за день. Мені вони були перш за все цікаві тим, що дія відбувається здебільшого у Львові і автор ретельно описує вулиці, будинки, кнайпи. Я ніби ходила по місту разом із Адамом Вістовичем. Крім того мені цікава сама епоха, описана у книзі – це початок 20 століття.
«Готель «Велика Пруссія»
«Готель «Велика Пруссія», Богдан Коломійчук, Видавництво Старого Лева, Львів, 2019 рік.
Дія в книзі відбувається восени 1905 року в Австро-Угорський імперії та в Пруссії, в містах Лемберг (Львів), Позен (Познань), Бірнбаум та Берлін. Головний герой книги комісар львівської поліції Адам Вістович розслідує серію загадкових убивств впливових посадовців та підприємців і потрапляє у протистояння між австрійською, прусською та російською розвідками.
У книзі дуже багато дійових осіб, в яких легко заплутатися, так що я склала перелік
Дійові особи:
Йоахім Лютке – комісар поліції Берліну
Анна Каліш – актриса родом з Лемберга, дружина Адама Вістовича
Група прусських підприємців та посадовців
- банкір Штефан Дрезен
- фабрикант Ціммерман
- статс-секретар Франк фон Гарпе
- підприємець Вальдемар Ніцпон
- голова соціал-демократів Фрідріх Еберт
- полковник Йорн Альсдорф
Удо Вінкель – лідер мафії
Маркус Щипак – боксер
Ромко Лисак – боксер
Макс Баум – кельнер з кнайпи у Шпангау
Франк Більмер – журналіст з газети Die Post
Граф Дємідов – росіянин, голова таємної секти вогнепоклонників
Магда – офіціантка з кафе
Клавдія – дружина Удо Вінкеля
пан і пані Цільман – подружжя, в будинку яких чути дивні звуки
Дмітрій Кравцов – телеграфіст, російський шпигун
Мої враження
Книга цікава, але має декілька недоліків. Перший недолік – це занадто багато дійових осіб, деякі зовсім зайві, як наприклад журналіст Франк Більмер. Автор часто приділяє дуже багато слів для опису місць та людей, яки потім не грають жодної ролі в подальшій історії і це тільки заплутує і відвертає увагу від основних персонажів та подій. Крім того в книзі забагато відвертих еротичних сцен. Історія з капсулою, яку вийняли у Дмитрія, теж дещо сумнівна, принаймні розміри капсули. Взагалі автор напхав у книгу все що тільки можна – і мафія, і шпигуни, і оргії, і наркотики, і підпільні боксерські поєдинки, і таємнича секта, і комуністи, і таємні змови.
Під час читання дратував постійний product placement горілки Бачевських, а також регулярні згадки торгових марок машин, цигарок, цукерок, напоїв, зброї і інших речей німецькою. Наприклад, герой дістав не цигарку, а «египетські Deutiers», перову ручку «Watermann», пробив не годинник, а старий масивний Junghans. Це виглядає так, ніби автор хоче показати читачу, що він дуже багато часу провів в архівах. Але це нагромадження німецьких слів дуже втомлює під час читання, тому що читач змушений переміщуватися очима від текста до пояснення. Щодо головного персонажа, Адам Вістович перетворюється то на Шерлока Голмса, то на Джеймса Бонда, то на Корморана Страйка. А будь-яка жінка, з якою знайомиться Вістович відразу роздягається та скаче до нього в ліжко.
Я дуже боялась, що накрутивши інтриг, автор не зможе виплутатися і завались фінал, але фінал вийшов непоганим.
«Експрес до Галіції»
«Експрес до Галіції», Богдан Коломійчук, Видавництво Старого Лева, Львів, 2021 рік.
Дія відбувається у квітні 1906 року у Венеції, Бадені, Берні,
Поки Адам Вістович відпочиває у Швейцарії, в Венеції дехто Салтіні полює за таємничим рукописом, а з психлікарні у Бадені зникає росіянин Яша. У Берні комісар Вістович випадково зустрічає шефа Австрійської розвідки і той пропонує йому працю на приватне розслідуване бюро. В книзі «Експрес до Галіції» комісар Адам Вістович розслідує декілька справ – серійні вбивства поліцейських у Львові, зникнення майора Сафронського, а також допомагає австрійський та прусський розвідці у справі зниклого золота російського аристократа Бобровського.
Дійові особи:
Антон Піллер – швейцарець, перекладач
Доменіко Салтіні – італійський видавець
Єнс Ебербах – австрійський приватний детектив
Фелікс Краут – асистент доктора у психлікарні Бадена
доктор Ріцке – лікар у психлікарні Бадена
Яша – пацієнт психлікарні, російський аристократ Яків Бобровський
граф Орлов – російський аристократ
Альберт Вайсманн – ювелір у Бадені
Карел Грумм – чех, террорист і підривач
Берк Брюкнер – втікач злочинець
Альберт Заремба – лікар, революціонер
мадам Шене (Ліза Хільке) – співачка
Франк Мюллер – провідник
Клавдія Шрагмюллер – німецька шпигунка
Магдалена – німецька шпигунка
Фердинанд фон Шпрегорф – міністр поліції Австрії
Ельвіра Сапфо – письменниця
Франц Кронфельд – оберкомісар
Алоїз – дворецький
Мої враження
Друга книга більш спокійніша і рівніша за першу. Автор вже не намагається напхати в книгу все що тільки можна, тому читати її більш приємніше. Спочатку сюжетні лінії йдуть окремо одна від одної і не зовсім зрозуміло, як це все зв’язане між собою, і що саме тут розслідує Вістович, але в другій половині книги ситуація починає прояснятися. Друга книга мені більше сподобалась, ніж перша. Дещо несподіваним був висновок Вістовича щодо вбивці поліціантів у Львові, тому що автор не пояснив, чого вбивця почав вбивати саме зараз.
Назва натякає на злочин у потязі, і згадується «Вбивство у Східному Експресі» Агати Крісті. Скажу, що автор надихався явно надихався цим твором, тому що діалог Вістовича зі стюардом дуже схожий на розмову Пуаро зі стюардом П’єром Мішелем.
«300 миль на схід»
Третя книга, на мій погляд, найцікавіша. Дія відбувається у Відні в 1920 році, у Львові 1907 року та території України під час громадянської війни 1919 року. У 1920 році Радянська Росія та Польська республіка одночасно вимагають видачі оберкомісара віденської поліції Адама Вістовича. Директор поліції Відня наказує заарештувати Вістовича та привезти до себе на допит, під час якого Вістович розповідає чим він займався у 1907 та 1919 роках.
300 миль на схід означає те, що Адам Вістович під видом торгівця вином був засланий у Київ шпигувати за розташуванням більшовицьких військ для американської ескадрильї.
Взагалі ця книга про авіаторів та американську ескадрилью, яка воювала на боці Польщі з українцями, а далі проти більшовицьких військ. Історія про американський літак, який упав під час параду у Львові на палац Потоцьких правдива, такий випадок дійсно був.
Дійові особи:
Йоганн Шобер – директор поліції Відня
Карл Реннер – канцлер австрійської республіки
Пауліна Шобер – дружина Шобера
Владислава Новак – коханка і власниця житла Вістовича у Відні
Алоїз Нагель – друг Вістовича, власник боксерського клубу у Відні
Матвій Сташенко – українець, колишній військовий з галицької армії
Едмунт Лібанський – авіатор
Емма Фогель – шпигунка
Ронге – новий шеф Evidenzburo
Майор Седрик Фаунтлерой – командувач американської ескадрильї
капітан Купер – американський льотчик
Кацман – фотограф
Олексій – червоноармієць
Автор розповідає про досить сумні і страшні роки для українських земель, коли постійно змінювалась влада і настали часи терору. Розповідь ведеться досить рівно, без зайвих людей та подій. Особливого детективного сюжету тут немає, хоча з самого початку автор через опис снів Вістовича натякає на якогось зловісного персонажа, але сама історія, яку розповідає Вістович Шоберу настільки цікава, що раптова поява таємничого незнайомця у кінці книги приносить деякий диссонанс. Автор ніби згадав, що ж має буди детектив і вліпив ще ніби детективну складову. І, не зважаючи на вік, Адам Вістович продовжує приваблювати жінок.
Мої висновки
Незважаючи на всі вищезгадані недоліки книги цікаві, читаються на єдиному диханні. Таку книжку добре читати у потязі під час подорожі у Львів, щоб відразу й погуляти маршрутами комісара Вістовича, заглянути в ресторацію, де Вістович і Редль грали в шахи, пройтися по Вірменський, вийти на Гетьманові вали, знайти Академічну, подивитися на вілли біля Стрийського парку. Знайти місце, де знаходився клуб Мінотавр. З третьою книжкою добре прогулятися по Відню, а з другою по Венеції.
Автор судячи з усього зробив велику роботу, насамперед у архівах, адже писати цікаво на історичні теми досить складно. Скажу, що я б залюбки читала б й далі про пригоди Адама Вістовича, хоч у Лемберзі, хоч у нових містах.
Читайте також:
