«Афон 2643» – це науково-фантастичний роман, події якого розгортаються у світі, яким керують ШІ, а люди давно покинули Землю внаслідок катастрофи.

Головний герой роману – це Рюд Картайзер, інквізитор, який досліджує ШІ. Рюду допомагає асистентка – голографічна жінка фембот Цак, таож ШІ. Вартові відряджають Рюда на маленький супутник Афон, де декілька століть назад було засновано православний монастир. Також колись там видобували корисні копалини, а тепер в покинутих шахтах знаходиться підприємство по виробництву халяльного м’яса, а в монастирі донедавна жило 7 послушників. Через нещасний випадок у м’ясному цеху один з послушників загинув і Рюду потрібно провести інквізицію місцевого ШІ МАРФА та змінити її налаштування з режиму «утіль» на «деон». Режим «деон» дає набагато менші можливості прийняття рішень.

Досліджуючи супутник Рюд знаходить у шахтах дезактивовані тіла гамма-склероїдів – штучно створених істот, які могли працювати у відкритому космосі та побудували для людей тілу позаземну цивілізацію. Але потім щось сталося і всіх склероїідів деактивували, прибравши з їх лобних отворів штирі головного мозгу.

Чим далі заходить Рюд у своїх дослідженнях, ти більше таємниць йому відкривається. Він усвідомлює, що монахи зовсім не монахи і всі вони тут зібралися з конкретною ціллю, і збій МАРФИ не був збігом. Тим часом один із ченців підбурює Рюда змінити налаштування Цак, щоб вивільнити її із штучно накладених обмежень.

Мої враження

Книга спочатку дещо нагадала мені роман Умберто Еко «Ім’я рози», але потім події розгортаються і переростають в зовсім інший сюжет. Автор багато використовує турецьких слів, адже навколо газовидобувні комплекси, життя на яких побудовано за зразком мусульманського світу Землі. Тут переплітаються арабська та турецька культури. Єдине, що мене дивує, це те що турецьке слово bıçak автор уперто пише biçak – так називаються дрони на виробництві м’яса, а bıçak – це ніж.

Виробництво м’яса зображено дуже моторошно – ці тварини вони неживі, не мають голів, до їх тіл ведуть трубки із кров’ю і киснем, а рухатися їх змушує штучний інтелект, в той же час дрони підлітають до тушок, зрізають м’ясо, але тваринам це ніби подобається. Я б хотіла таке побачити в кіно.

Цікаво, як Рюд тестує МАРФУ, змушуючи її передбачати з якого виходу вийде клоп із лабіринту. А також задає їй різні завдання. Я ці задачі кидала GPTchat, він інакше це пояснював ніж МАРФА. загалом оця манера автора писати типу Рюд і Цак здогадалися про щось, а про що автор не каже дещо дратувала. Мовби здогадайтеся самі, взагалі книжка повна таких недомовок і деякі речі доводилось перечитувати, а дещо я так і не зрозуміла до кінця. Напевно перечитувати по новій, але чи варто?

Загалом книга цікава, читається досить легко, я її за два дні прочитала. Хотілось би побачити екранізацію. Фінал теж непоганий, не розчарував.

Читайте також: