«Таємна історія» Донна Тартт

Книга вийшла друком у 2009 році, входить до списку найкращих книжок за версією BBC.

У першому абзаці прологу розповідається про вбивство некого Банні, якого скинули в горах зі скелі. А далі починається неквапна, ретельно деталізована історія про те, хто такий цей Банні і що стало причиною вбивства. Сам момент падіння Банні зі скелі відбувається приблизно посередині книги.

Історія подається від імені Річарда Пейпена, який пригадує події восьмирічної давності, що сталися з ним під час навчання в коледжі Гемпден. У коледжі Річард потрапляє до групи з вивчення давньогрецької мови ексцентричного викладача Джуліана Морроу. Джуліан сам веде всі предмети, заняття відбуваються в його затишному кабінеті, і його студенти ніби ізольовані від усього іншого коледжу.

Річард родом із Каліфорнії, його батько — власник автозаправки, який виступає проти навчання сина в коледжі, тому Річард не має грошей і змушений підробляти. Перед іншими він удає з себе хлопця, котрий не хоче брати грошей у заможних батьків і віддає перевагу тому, щоб самостійно пробивати собі шлях у житті. Інші студенти групи — це багаті та ексцентричні молоді люди.

Перший — Генрі Вінтер, який дуже добре знає давньогрецьку та ще кілька мов, має енциклопедичні знання й відзначається феноменальними лінгвістичними здібностями. «Він носив темні костюми англійського крою і завжди з’являвся з довгим чорним парасолькою. Був високим — понад метр дев’яносто, мав прямокутне обличчя, темне волосся та грубувату бліду шкіру.»

Другий — Френсіс Абернаті, дуже стильно й незвично вбраний юнак. Поруч із коледжем розташований заміський будинок його тітки, у якому компанія проводить дуже багато часу. «Елегантний, з гострими виступами ліктів і плечей та нервовими рухами рук, він був таким худим, що, здавалося, от-от зламається. Лукаве, біле, як у альбіноса, обличчя вінчала охайна вогненна копиця найяскравішого рудого волосся у світі. Вишукані накрохмалені сорочки з відкладними манжетами, розкішні краватки, легке чорне пальто, поли якого здіймалися під час ходи й надавали йому водночас схожості з королем студентського балу та Джеком-Різником.»

Ще двоє — близнюки Камілла і Чарльз Маколей: «обоє з густим русявим волоссям та обличчями без чітко виражених ознак статі, такими ж ясними, радісними й повнокровними, як обличчя ангелів на картинах фламандців.»

І останній — Банні Коркоран: «неохайний, рум’янощокий блондин, що постійно жував жуйку й завжди перебував у піднесеному настрої. Він завжди носив один і той самий піджак — безформну річ із коричневого твіду з протертими на ліктях рукавами, які не діставали до зап’ястків, — і ходив, глибоко засунувши кулаки в кишені мішкуватих штанів, роздуті коліна яких утворювали пузирі. Його піщаного кольору волосся спадало так, що праве око ледь було видно з-під довгої пасма, яка звисала поверх окулярів.» У Банні ніколи не було грошей, і він жив коштом своїх друзів.

Спочатку члени групи здаються Річардові недосяжними, майже напівбогами, він дивиться на них із благоговінням, але згодом опиняється втягнутим у їхні справи й таємниці та розуміє, що вони звичайні люди. Майже все оповідання у книзі складається з діалогів: студенти багато п’ють, курять, страждають від безсоння, блукають ночами, сваряться, істерять, страждають і мучаться.

У книзі дуже багато відсилань до давньогрецької літератури, і, мабуть, для кращого розуміння твору варто знати зміст цих текстів. Я ж у давньогрецькій літературі не дуже сильна. Крім того, герої часто розмовляють латиною та давньогрецькою — це пов’язано з тим, що сама Донна Тартт закінчила класичну філологію.

Як я вже писала вище, перша половина книги — це причини вбивства Банні, а друга — наслідки для всієї групи.

Книга мені сподобалася, вона дуже легко читається, хоча я очікувала трилер, а отримала тонку психологічну драму. Книга начебто об’ємна, але я цього зовсім не помітила під час читання. Я повністю занурилася в історію й відчувала, ніби не читала, а дивилася мінісеріал.

Ця книга нагадала мені «Мага» Фаулза — передусім відсиланнями до Давньої Греції та загальною таємничою атмосферою.

Читайте також:

• «Щиголь» Донна Тартт
• «Ніби ми злодії» М. Л. Ріо
• «Маг» Джон Фаулз 
• «Уявний друг» Стівен Чбоскі