«The one. Єдиний» Джона Маррса – науково-фантастичний роман про особливий ген, який дозволяє знайти свою ідеальну ДНК-пару. З тих пір, як було зроблено це відкриття, в компанії «Знайди свою ДНК-пару» зареєструвалося і пройшло тест багато мільйонів чоловік. Поява подібного тесту призвела не тільки до щасливих шлюбів, а й хвилі розлучень.
П’ять головних героїв книги зробили тест на пошук своєї ДНК-пари. І книга будується за принципом каруселі – кожна глава – про кожного героя і потім наступне коло і т.д.
Герої книги:
Менді, якій за 30, її чоловік пішов до своєї ДНК-парі, у неї було два викидні і все про що вона мріє – це зустріти свій ідеал і народити дитину. В якості ДНК-пари їй дістається спортсмен Річард, проте з ним все дуже не просто.
Джейд – 21 річна колишня студентка, яка працює адміністратором і живе у батьків, невдаха. Їй дістається Кевін з Австралії, з яким вони багато часу переписуються і базікають по телефону. Одного разу Джейд зважується і приїжджає на ферму в Австралію, і там її чекає сюрприз, а потім і ще один.
Еллі – успішна бізнес-вумен, глава великої корпорації, мільярдерка. Їй дістається дехто Тім, програміст і ботан. Однак з часом виявляється, що Тім не той, ким здається.
Крістофер – психопат і серійний вбивця, що прикриваються роботою дизайнером, красивий чоловік за 30, в якості ДНК-пари йому дістається Емі, поліцейська.
Нік – працює в рекламному агентстві, незабаром збирається одружитися на своїй коханій Саллі, але та вмовляє його зробити тест. Саллі тест нічого не показав, а Ніку знайшлася пара, і ця пара – масажист Алекс. У випадку з Ніком, таємниці якраз не у Алекса, а у Саллі.
Я почала читати цю книгу, тому що вона постійно з’являється на livelib і в інстаграмі багато хвалили.
Книга написана дуже простою мовою. Спочатку в ній нічого не відбувається – герої розшукують своїх ДНК-партнерів, знайомляться, ходять на побачення і т.п. І вся ця мелодрама тягнеться аж до половини книги, а потім раптом відкриваються страшні і не дуже таємниці. Скажу, що розв’язки історій дуже передбачувані і я взагалі не здивувалася і не ахнула жодного разу. Багато що було зрозуміло буквально з перших глав. Найцікавіший персонаж в книзі – це психопат Крістофер. Причому його маньячество як би тут не головне, ну таке хобі у чувака, хтось в гольф грає, а він тіток вбиває дротом для різання сиру. Решта героїв якісь кислі, особливо Менді, глави про неї – це якась безмежна нудьга.
Автор тут ставить різні етичні питання – мовляв кидати або не кидати свою дружину (чоловіка) через раптово знайдену ДНК-пару, може бути любов і без збігу і т.п., чи можна впливати на думку людей за допомогою такого ось тесту. Ну от як з Ніком – жив собі мужик, збирався одружуватися, про чоловіків ніколи не думав, і тут на тобі – його пара Алекс, і ось він зустрів його і його струмом ударило і все. А якщо цей тест не вірний, а якщо хакери зламали сервер і все наплутали спеціально?
Історія з цими ДНК-парами теж така собі – якщо добре задуматися, то вся ця ідея розповзається по швах. Тому як ДНК пара могла не народиться, могла вже померти, не народиться ніколи, їй п’ять років, а вам 80 і т.п. Чому вони всі неодмінно мають однаковий вік і живуть недалеко, за винятком Австралії?
Кінцевий підсумок книги – 2 трупи (тіток Крістофера не рахуємо), 2 дитини, дві щасливі пари, мінус одна корпорація.
Ця книга хороша для читання в літаку, поїзді або в черзі, коли все одно час проходить даремно, а так він проходить непомітно. А так мені було шкода, що я витрачаю час на це, краще б я прочитала якусь хорошу книгу, я весь час задавалася питанням «Чому я це читаю?». Перші дві думки після прочитання «І це все ?!» і «Як добре, що я її не купила».
Читайте також: