Туристично-розважальний і гірськолижний комплекс «Сонячна долина» розташований у селі Бояни неподалік Чернівців. На території комплексу знаходяться готель «Фортеця» з котеджами, готель «Марілета», озера, відкриті та закриті басейни, ресторани й бари, а також гірськолижна траса.
- Сайт https://sdolina.com.ua/
- Сайт отеля «Марілета» http://mariletta.com.ua/hotel/
На сайті «Сонячної долини» все виглядає просто чудово, але насправді мене спіткало велике розчарування. Я потрапила сюди в межах екскурсійного туру — передбачалося, що ми тут відпочиватимемо та переночуємо одну ніч. Більшість наших туристів поселили в готелі «Фортеця», а мене та ще одну туристку — в котеджі. Якби не думка, що мені бути тут лише до ранку, я б, мабуть, впала у відчай. Місце виявилося просто жахливим. Ідея комплексу хороша, але реалізація — слабка. Я переглянула відгуки в Google — останнім часом у комплексу дуже багато негативних оцінок, тож мою думку поділяють і інші люди.
Басейни готелю «Фортеця»
Ми приїхали до «Сонячної долини» в понеділок, але в басейнах було дуже багато людей, адже багато хто приїжджає сюди на один день, щоб провести час у комплексі. Вхід до басейну платний навіть для тих, хто проживає в готелі — 300 грн у вихідний і 200 грн у будній день. Лежаків біля басейну мало, рушники платні — 100 грн. Попри те, що в басейні вже ніде навіть стати, власники продовжують продавати квитки на вхід.
Озера тут також платні, і їх ще потрібно знайти, адже ні карти комплексу, ні вказівників, як пройти до озер, ніде немає. Одна з наших туристок на власний страх і ризик увечері пішла через ліс шукати це купальне озеро й таки його знайшла — вхід коштував 50 грн. Підозрюю, що вказівників немає з тієї причини, що в озера інший власник, і готель не зацікавлений у тому, щоб відпочивальники йшли з їхнього басейну до озера.
Ресторани в комплексі «Сонячна долина»
Що стосується ресторанів, то з усіх закладів, заявлених на сайті, ми знайшли лише один — «Колибу», і він виглядав якось безлюдно, хоча сам ресторан досить симпатичний. На наше щастя, в комплексі відкрився новий ресторан «Скло», який нам дуже сподобався, але на сайті про нього немає жодної інформації. Меню ресторанів і вартість страв також ніде переглянути. Вказівників до ресторанів на території комплексу теж немає.
Ресторан виглядає добре — тут є великий зал із кондиціонерами та відкриті тераси у два рівні. Обслуговування трохи повільне, ціни — як у Києві. Страви смачні, порції великі.
Я сфотографувала перші три сторінки меню ресторану «Скло», щоб було зрозуміло, які тут приблизно ціни. У ресторані пропонують страви європейської кухні, італійську кухню та суші.
Я замовила сет брускет і пиво. Інші туристи замовляли пасту та салати — їм сподобалося. Мені сет брускет також сподобався.
Мої брускети — 260 грн і пиво Hoegaarden 0,33 л — 95 грн.
Проживання в котеджі
Що стосується нашого проживання, то стан номерів залишає бажати кращого. Готель, а особливо котеджі, потребують термінової реновації. Я не жила в готелі, але колеги по туру розповідали про проблеми з кондиціонерами, водою, каналізацією та сильний шум. Не виключаю, що нашу групу поселили у найгірші номери, від яких відмовилися інші відпочивальники, що приїхали раніше на вихідні.
Коли я побачила свій номер у котеджі, то пішла на рецепцію запитати, чи є вільні номери в готелі «Фортеця», але мені відповіли, що місць немає. А вже зранку я дізналася, що іншим туристам із нашої групи вдалося поміняти номер на 5 поверсі на номер на 3 поверсі. Отже, один номер усе ж таки був вільний. Політика готелю для мене незрозуміла — на обміні номерів вони нічого не заробляють, але продати мені інший номер чомусь не захотіли.
Оскільки я жила в котеджі, розповім, як він виглядає. Котеджі триповерхові, на кожному поверсі — окремий номер з окремим входом. Ми з сусідкою жили на другому поверсі, і нам дали лише один ключ на двох, хоча до цього ми навіть не були знайомі. Довелося придумати, де його ховати, щоб кожна могла заходити й виходити у зручний для себе час.
Наш номер складався з двох кімнат із балконом і санвузлом. Котедж дерев’яний, без внутрішнього оздоблення — така собі лісова хатинка. Над нами також жили люди, і коли вони ходили, стеля моторошно скрипіла. На щастя, вони поводилися тихо й майже не рухалися.
В одній кімнаті було два ліжка, диван, телевізор і вихід на балкон. В іншій — стіл, холодильник, старий шаф, а також вхід до санвузла. На балконі стояли стілець і табурет. У санвузлі — стара, потерта душова кабіна, унітаз і умивальник — усе чисте. Фена не було, були мило й шампунь, а також по одному рушнику на гостя. Кондиціонерів у котеджах немає, але завдяки розташуванню в лісі, в тіні дерев, особливої потреби в них немає.
Двері до санвузла не зачинялися, і загалом усе, що можна було розхитати чи зламати, було розхитане й зламане. Добре зачинялися лише двері на балкон. Вхідні двері теж потребували зусиль, щоб їх закрити. Котедж нагадав мені радянські турбази, куди я їздила з батьками в дитинстві. Не уявляю, як можна провести тут тиждень і назвати це відпочинком. Я ледве пережила одну ніч. Ситуацію ускладнювало ще й те, що до «Сонячної долини» ми приїхали після проживання в дуже хорошому готелі в Чернівцях, і контраст був разючим. Єдине, з чим погоджуся — було чисто, наскільки це можливо за таких умов.
Перша кімната
Друга кімната
Холодильник, видно, багато чого пережив, але всередині був чистий. Плюс котеджів у тому, що тут електрика є постійно, тоді як у готелі вона працює лише тоді, коли вставлена ключ-карта. Тож можна зберігати продукти. У холодильнику було порожньо, воду нам не залишили.
Санвузел
Душова кабіна була проржавіла, її дверцята не зачинялися
Балкон виглядав так
Перед котеджами було багато столиків для відпочинку, але того дня там нікого не було. Трохи далі знаходилося невелике озерце.
Вид с балкону
Наш котедж
Наш котедж був на другій лінії, а котеджі на першій лінії виглядали солідніше — можливо, там і умови кращі.
А це готель «Фортеця» та басейн перед ним.
Ще трохи території — це ресторан «Колиба», а за ним синіє будівля критого басейну.
При в’їзді до «Сонячної долини» є велике озеро з готелем «Марілета» — і саме цей готель виглядає значно краще, як і територія навколо нього. Шкода, що ми не проживали там. Я б ніколи не приїхала відпочивати до «Сонячної долини» ще раз. Увесь час перебування в комплексі я почувалася обманутою та заручницею ситуації. Хоча, звісно, у цьому є й провина турфірми, яка нас сюди привезла.
Щодо катання на гірських лижах, я так і не зрозуміла, де саме знаходиться траса й підйомник, адже якихось виразних височин навколо не було — переважно поля з соняшниками.
