«Сама. 2300 кілометрів через усі Карпати» – це розповідь Олени Бондаренко про те, як вона подолала за 108 дні шлях від Братислави до Оршова через усі Карпати.
Бондаренко Олена. Сама. 2300 кілометрів через усі Карпати. — Київ: Віхола, 2025. — 240 с. — ISBN 978-617-8517-58-8.
Книга дуже цікаво і добре написана, і я дуже захоплююсь тим, що зробила Олена, я б так точно ніколи б не змогла – йти дикими лісами, поряд хижаки, нести з собою запас харчів, газ, шукати та фільтрувати воду, ночувати під дощем і у грозу де прийдеться у наметі. Траплялися з авторкою різні форсмажори, як от зламалася дуга в наметі, або вкрали павербанк та зарядку, повністю розвалилися чоботи. Щоб відганяти ведмедів, Олена співала народних пісень.
Історія подорожі починається із Словаччини, потім через Україну, Польшу та Румунію.
До Олени Бондаренко повністю дугу Карпат пройшли тільки дві жінки – чешка Вікторка Главацкова та полька Ева Хвалко.
Книга доповнена авторськими фотографіями
Цитати:
«Який там сон! Миші безсовісно бігали по мені, лізли у спальник. З рюкзака їх треба було знімати силою, зі спальника витягала за хвости.» – під час ночівлі в одному з притулків.
Отут мені було соромно за наших туристів «Під Драгобратом, розцяцьковані рекламою туристичних послуг, їздили джипи. Літали один за одним. Небачене явище на заповідних теренах в інших країнах. Джипи швидко мчали біля мене роз’їждженою дорогою, обляпуючи з ніг до голови. Пасажири реготали. Подорожуючи на самоті, маєш більше уважності до своїх відчуттів. До мене повернулася впевненість старого сильного троля. Знала точно — на своїй стежці не хочу бачити людей на джипах. Не хочу їх бачити на Драгобраті. Не хочу бачити об’єкт, який такі туристичні послуги надає».
Цікаво це та Боярка, біля якої я живу? «Рита приїхала в Роднянські гори з Боярки. Вдома троє синів, господарство. З дітьми помагае мама. Чоловік єдиний у сім’ї працює. — Чоловік мій святий, — каже Рита, — дуже добрий, усе вміє. Але він любить посидіти з вудкою, а я обожнюю гори. Розказувала, як при сильних вибухах ховалися з дітьми в гаражній ямі, не хотіли виїжджати, бо «вдома є закрутки і що їсти. А з дітьми важко будь-куди ру-шити, такі непосидючі». Що зараз уже не боїться, Рита розрізняє звуки прильотів і роботу ППО. І от добралася автостопом у свої омріяні гори й не може натішитися.»
«Тішуся, що світ для жінок змінюється. Що жінки змінюють світ. Що я можу взяти рюкзак і піти світом так, як задумаю. І ніхто з моїх знайомих не скаже мені вслід, що я якась не така і що жінки так не роблять. А ті на шляху, яких зараз зустрічаю, хто дивується мені, що жінка йде сама, з часом теж звикнуть, що так буває. Жінка може. Сама може. Старша може.»
«— Відключи емоції. Вихід із лісу не триватиме віч-но. Ліс закінчиться. Просто йди. Просто йди. Просто.»
Я дуже люблю читати такі книги про людей, які здійснили неймовірну мрію, особливо коли вони так добре написані, чітко, по факту, без зайвої води.
Читайте також:
- «Найкраща книжка про Каміно», Максим Беспалов
- «У дикій глушині» Джон Кракауер
- «Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм», Максим Беспалов
- «Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але…» Максим Беспалов
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
