Джейн Остін (Jane Austen) — англійська письменниця кінця XVIII — початку XIX століття, одна з найвідоміших авторок класичної англійської літератури. У своїх романах вона тонко й іронічно описувала життя англійського провінційного дворянства, приділяючи особливу увагу людським характерам, моралі та шлюбним звичаям свого часу. Найвідоміші її твори — «Гордість і упередження», «Розум і почуття», «Емма», «Менсфілд-парк» і «Доводи розуму» — і сьогодні залишаються популярними у всьому світі.
Романи Джейн Остін
- «Чуття і чуттєвість» (англ. Sense and Sensibility, 1811)
- «Гордість і упередження» (англ. Pride and Prejudice, 1813)
- «Менсфілд-парк» (англ. Mansfield Park, 1814)
- «Емма» (англ. Emma, 1815)
- «Нортенґерське абатство» (англ. Northanger Abbey, 1818), опублікований посмертно
- «Переконання» (англ. Persuasion, 1818), опублікований посмертно
- «Леді Сюзан» (англ. Lady Susan, 1871), опублікований посмертно
«Переконання»
Головна героїня книги — Енн Елліот, середня донька баронета сера Волтера Елліота з Кіллінч-Голу. Вісім років тому вона була заручена з капітаном Фредеріком Вентвортом, але, прислухавшись до доводів розуму своєї подруги леді Рассел, Енн розірвала заручини. Ображений капітан того ж часу поїхав, і відтоді про нього не було жодних звісток.
І ось через вісім років капітан повертається до Кіллінч-Голу як близький родич орендарів маєтку — подружжя Крофтів. Батько Енн, сер Волтер, заліз у борги й був змушений здати маєток в оренду, а сам разом зі старшою донькою та її компаньйонкою місіс Клей переїхав до Бата. Капітан Вентворт за час війни розбагатів, отримав різні нагороди і тепер хотів осісти на суші та одружитися. Енн він так і не пробачив: вона здалася йому постарілою й утратившою красу, тому він поводився з нею холодно і ввічливо, а його увагу привернули дві юні красуні з маєтку Мазгроувів — Луїза та Генрієтта.
Енн дуже тяжко спостерігати, як капітан залицяється до дівчат Мазгроув. Їй гірко і боляче, вона шкодує про свою відмову і думає, що її щастя втрачено назавжди. Навколо поступово починають говорити про можливе весілля капітана і Луїзи. Але стається нещастя — під час поїздки до Лайма Луїза отримує травму голови і змушена надовго залишитися там під наглядом друзів капітана — родини Гарвіллів.
Тим часом Енн їде до батька в Бат, де з подивом дізнається, що сер Волтер помирився з їхнім родичем і спадкоємцем титулу — містером Елліотом. Колись між сером Волтером і містером Елліотом була неприязнь через те, що той одружився з жінкою низького походження, але дуже багатою. Тепер містер Елліот — вдівець і часто буває в домі сера Волтера. Він починає залицятися до Енн. А Енн, яка вважає, що капітан назавжди пов’язаний з Луїзою, особливо не заперечує. Але невдовзі вона дізнається, що Луїза виходить заміж за капітана Бенвіка, з яким познайомилася в Лаймі. У серці Енн з’являється надія.
Капітан Вентворт приїжджає до Бата і шукає зустрічі з Енн, щоб зрозуміти її почуття, а Енн — щоб зрозуміти його. Зрештою, частково й ревнуючи до містера Елліота, він пише Енн листа, в якому зізнається у своїх почуттях і робить їй пропозицію. Енн, звичайно, погоджується.
Джейн Остін почала працювати над романом у 1815 році і завершила його у 1816 році. За життя письменниці роман мав назву «Елліоти». Книга була видана через п’ять місяців після її смерті.
«Розум і почуття» (Чуття і чутливість)
Після смерті чоловіка місіс Дешвуд змушена залишити маєток, який успадкував її пасинок. Вона разом із доньками переїжджає до Девонширу, де їхній родич Джон Міддлтон надав їм котедж. У місіс Дешвуд три доньки — Елінор, Маріанна і Маргарет. Маргарет ще дитина, їй лише 13 років. Ще перед від’їздом Елінор знайомиться з братом нової місіс Дешвуд — Едвардом Феррарсом. Мати Елінор сподівається, що молоді люди одружаться, але Фанні Дешвуд категорично заявляє, що цього ніколи не станеться і що місіс Феррарс позбавить Едварда спадщини, якщо він одружиться з бідною дівчиною.
Елінор — розсудлива дівчина, яка ніколи не показує своїх почуттів і намагається поводитися стримано та розумно. Маріанна ж дуже чутлива і мріє про пристрасне кохання. У Девонширі сестри знайомляться з полковником Брендоном. Маріанна вважає його старим, хоча йому лише 35 років, а полковник закоханий у Маріанну.
Одного разу Маріанна, гуляючи луками, підвертає ногу, і її на руках приносить їхній сусід містер Віллоубі. Маріанна закохується в нього, і він також виглядає закоханим. Усі навколо говорять про заручини. Але раптово Віллоубі їде, і від нього немає жодних звісток. Елінор і Маріанна разом із місіс Дженнінгс вирушають до Лондона. Там Елінор знайомиться з родичкою місіс Дженнінгс — міс Стил, яка розповідає, що вже п’ять років таємно заручена з Едвардом Феррарсом. Елінор дуже тяжко слухати це, але вона не може нікому розповісти про свої почуття.
Тим часом на балу Маріанна бачить Віллоубі, який її ігнорує. Згодом вона отримує від нього жахливого листа, де він пише, що не давав їй жодних обіцянок. Крім того, він незабаром має одружитися з дуже багатою міс Грей. Маріанна шокована, страшенно страждає і цілими днями плаче у своїй кімнаті. Елінор страждає не менше, але, на відміну від Маріанни, нікому не показує своїх почуттів. Невдовзі родичі Едварда дізнаються про його заручини з міс Стил, і мати позбавляє його спадщини.
Сестри залишають Лондон. Повертаючись додому, вони заїжджають у гості до доньки місіс Дженнінгс — Шарлотти Палмер, де Маріанна тяжко хворіє і довгий час перебуває у дуже важкому стані. Полковник, який теж там перебуває, страшенно переживає і вирушає привезти її матір. Зрештою Маріанна одужує, і всі повертаються додому.
Невдовзі раптово з’являється Едвард і розповідає, що міс Стил розірвала з ним заручини і вийшла заміж за його молодшого брата Роберта, який тепер успадкує маєток. Сам же Едвард вирішив прийняти духовний сан і одружитися з Елінор. Маріанна також виходить заміж за полковника Брендона.
Мені ця книга дуже сподобалася — я прочитала її з великим задоволенням. Крім того, я подивилася фільм 1995 року, і він просто чудовий. У ньому знявся блискучий акторський склад — фактично багато акторів, яких ми знаємо з «Гаррі Поттера». Елінор грає Емма Томпсон, Маріанну — Кейт Вінслет, полковника — Алан Рікман, містера Палмера — Г’ю Лорі, Едварда — Г’ю Грант, а Шарлотту Палмер — Імельда Стонтон. Можливо, ім’я Імельди Стонтон вам нічого не говорить, але ви напевно пам’ятаєте Долорес Амбридж із «Гаррі Поттера».
«Нортенґерське абатство»
У книзі розповідається про дівчину Кетрін, яка дуже захоплюється романами і сприймає навколишнє життя так, ніби сама є героїнею роману. Вона вирушає разом зі своїми сусідами — бездітним подружжям Алленів — до Бата, де знайомиться з містером Тілні та його сестрою, а також із братом і сестрою Торпами. Кетрін дуже подобається містер Тілні, і їй хочеться бачитися з ним якомога частіше, але цьому постійно заважає пихатий і дурнуватий містер Торп.
Зрештою Кетрін отримує запрошення погостювати у родини Тілні в Нортенгерському абатстві, де починає вигадувати собі різні таємниці й жахи. Але, як би вона не фантазувала, жодних страшних таємниць чи привидів у абатстві немає. Родина Тілні ставиться до неї дуже прихильно, і генерал Тілні всіляко натякає, що буде радий, якщо Кетрін вийде заміж за Генрі Тілні. Проте раптово її без жодних пояснень виганяють з абатства і відправляють додому. Але згодом, звичайно, усе владнується і все закінчується добре.
Мені ця книга не дуже сподобалася — вона трохи сумбурна й дивна. Власне, абатство вперше згадується лише у другій половині книги, а до того Кетрін просто бігає Батом у пошуках брата і сестри Тілні. Я читала й ніяк не могла зрозуміти, до чого тут узагалі абатство. І, чесно кажучи, по-справжньому цікаві в книзі лише приблизно останні 70 сторінок, коли з’являється хоч якась інтрига і дія. Критики пишуть, що це дотепна сатирична книга, яка висміює тодішні звичаї, марнославство, хвалькуватість і захоплення готичними романами, але мені було нудно.
«Менсфілд-парк»
Головна героїня роману — Фанні Прайс, скромна й тиха дівчина, яку у десять років взяли на виховання до її багатих родичів Бертрамів. Вона отримала хорошу освіту і виховання. У сера Томаса і леді Бертрам четверо дітей — Том, Едмунд, Марія і Джулія. Поруч також живе тітка Норріс, сестра леді Бертрам. Тітка Норріс — бездітна вдова. Вона буквально одержима економією і вважає, що без неї в домі Бертрамів нічого не повинно відбуватися. Вона втручається в усі справи. Фанні вона не любить, постійно повчає її і дошкуляє їй; навіть у кімнаті, де Фанні проводить багато часу, спеціально не топлять — за розпорядженням тітки Норріс.
Мати Фанні — рідна сестра тітки Норріс і леді Бертрам. Вона необачно вийшла заміж за моряка і має дев’ятьох дітей, з якими не може впоратися. Старший брат Фанні Вільям завдяки підтримці сера Томаса робить кар’єру на флоті. Сестри Марія і Джулія — красиві дівчата, завидні наречені. Марія незабаром знаходить собі нареченого — багатого молодого чоловіка містера Рашворта.
Одного разу, коли сер Томас надовго від’їжджає на Антигуа у справах, до пасторського дому приїжджають у гості брат і сестра дружини пастора — Мері і Генрі Кроуфорди. Генрі Кроуфорд, хоч і не красень, починає залицятися і фліртувати з сестрами Бертрам, і обидві закохуються в нього, хоча старша вже заручена. А Мері Кроуфорд спершу вирішує підкорити Тома, але згодом її зацікавлює Едмунд, і вона намагається відмовити його від наміру стати священником і зайнятися правом. Едмунд закохується в Мері.
Оскільки сера Томаса немає і нікому заборонити цю витівку, молодь вирішує влаштувати домашній театр. Фанні та Едмунд проти цього; Едмунд вважає п’єсу непристойною. Але всі інші у захваті й починають активно готуватися та репетирувати. Генрі Кроуфорд грає в дуеті з Марією Бертрам, і Фанні бачить, що між ними відбувається те, чого не повинно бути між молодим чоловіком і чужою нареченою. Едмунд теж змушений взяти участь у виставі і має грати разом з міс Кроуфорд, що дуже засмучує Фанні, адже вона вже давно закохана в Едмунда.
Раптове повернення сера Томаса руйнує всі плани з театром. Незабаром Марія виходить заміж і разом із чоловіком та Джулією залишає дім. Генрі Кроуфорд від нудьги вирішує почати залицятися до Фанні, щоб змусити її закохатися в нього, але натомість сам закохується і робить їй пропозицію. Фанні відмовляє, чим дуже засмучує сера Томаса і всю родину. Сер Томас, однак, підтримує Генрі і радить йому не залишати спроб. А Фанні відправляє погостювати до батьків, щоб вона відчула різницю між розкішним життям і тією бідністю, з якої її забрали.
У батьків Фанні живеться нелегко — там шумно, тісно й неохайно. Єдиною розрадою для неї стає молодша сестра Сьюзен. Генрі Кроуфорд приїжджає провідати Фанні на кілька днів, а потім вирушає до Лондона.
Невдовзі Том тяжко хворіє, і Фанні отримує листа від міс Кроуфорд, у якому та запитує, наскільки серйозна ситуація. Мері навіть сподівається, що Том помре, адже тоді спадкоємцем стане Едмунд, йому не доведеться бути священником, і вона зможе вийти за нього заміж. Фанні вражена таким жорстоким цинізмом. До того ж до неї доходять новини, що Генрі спокусив Марію, і вони втекли. Джулія також втекла зі своїм коханим і таємно повінчалася з ним у Шотландії.
Сер Томас і леді Бертрам у розпачі від того, що сталося. Вони дуже раді, коли Фанні повертається до Менсфілд-парку. Тітка Норріс звинувачує у всьому Фанні — через те, що вона відмовила Генрі. Але сер Томас вважає, що Марія так учинила, бо тітка надто її розбалувала. Тітка Норріс залишає Менсфілд-парк.
Едмунд нарешті розуміє, наскільки лицемірною є міс Кроуфорд. Через деякий час він усвідомлює, що Фанні весь цей час його кохала, і одружується з нею.
Роман досить довгий, але дуже захопливий. Коли я почала його читати, то думала, що це буде щось на кшталт «Джейн Ейр» — бідна дівчина в домі багатих родичів, ніким не люблена. Але згодом доля Фанні змінюється, і всі, крім тітки Норріс, дуже її люблять.
Читайте також:
