Доді Сміт — авторка надзвичайно відомої історії про Сто одного далматинця.
Роман «Я захоплюю замок» був написаний у 1948 році. У 2003 році BBC випустила його екранізацію. Книга входить до списку найкращих книжок за версією BBC.
Роман написаний у формі щоденника 17-річної Кассандри Мортмейн і охоплює події весни та літа, які повністю змінюють життя її родини. Кассандра живе разом із батьком Джеймсом Мортмейном, старшою сестрою Роуз, молодшим братом Томом і мачухою Топаз у старовинному напівзруйнованому замку. Батько Кассандри орендував цей замок на 40 років, коли вона була ще маленькою й її мати була жива. Одного вечора вони всією родиною проїжджали повз, батько побачив замок і захотів негайно його оглянути — так вони тут і оселилися.
Джеймс Мортмейн дванадцять років тому написав видатний роман, який разом із циклом лекцій приніс йому значні прибутки. Родина ні в чому не мала потреби й могла дозволити собі оренду та ремонт замку. Але після одного інциденту, внаслідок якого Мортмейн потрапив до в’язниці на чотири місяці, він перестав писати, замкнувся в собі й цілими днями читав детективи. Згодом померла мати Кассандри, доходи від продажу книги з кожним роком зменшувалися. Одруження з натурницею Топаз відвернуло від родини єдину благодійницю — тітку Мелісент. Родина поступово збідніла, і на початку щоденника Кассандри їм практично нічого їсти.
Єдині гроші, на які могла розраховувати сім’я, — це 25 шилінгів на тиждень, зароблені Стівом на сусідній фермі. Стів — син покоївки, яка колись працювала у Мортмейнів. Після її смерті він залишився жити з родиною, виконуючи різну роботу в саду. Тепер Стів виріс, став дуже вродливим юнаком і закоханий у Кассандру.
Одного дощового весняного вечора в замку з’являються гості — брати Коттони. Їхня машина застрягла в багнюці, а самі вони — спадкоємці лорда, якому колись належали замок і сусідній маєток. Із їхньою появою в замку починаються зміни на краще. Спершу Коттонам не дуже подобається Роуз, і вони вирішують її уникати, але після курйозного випадку з ведмежою шубою їхнє ставлення до сестер Мортмейн змінюється, і незабаром Роуз опиняється зарученою. Далі події розвиваються досить стрімко й набувають несподіваних поворотів.
Книга мені дуже сподобалася. По-перше, надзвичайно атмосферно, що всі події відбуваються у стінах старовинного замку. По-друге, персонажі тут дуже неординарні: ексцентричний геній, від якого всі чекають нового шедевра, але який не може написати жодного рядка; Топаз — красива й розумна жінка з дивовижною зовнішністю та дивними звичками, наприклад гуляти по мурах замку під дощем із оголеною головою. По-третє, сюжет захоплює з першої сторінки.
Якщо на початку книги я співпереживала через злидні, які терпить Кассандра, то згодом усе починає стрімко змінюватися. Завдяки дивній спадщині від тітки Мелісент родині вдається трохи поліпшити своє становище, з’являються Коттони та заручини Роуз. Якби це була книга Джейн Остін, вона закінчилася б двома заручинами або двома весіллями. Але тут із заручин усе лише починається.
Окремою лейтмотивною лінією роману є питання: чи напише батько Кассандри нову книгу і чим пояснюється його дивна активність — часті поїздки до Лондона та незрозумілі вчинки.
Книга читається легко й швидко, і головне — неможливо вгадати, що станеться далі.
Фільм також дуже вдалий, знятий майже за книгою, а актори повністю збіглися з моїми внутрішніми образами.
У ролі Мортмейна знявся чудовий Білл Найґі. Роль Леди виконала Сара Вудворд, знайома мені з однієї з улюблених серій серіалу «Пуаро» — «Смерть у хмарах», де вона грає Джейн Ґрей. Також у фільмі знявся ще один актор, якого я неодноразово бачила в британських детективних серіалах, — Девід Бамбер, він грає вікарія. До речі, Девід Бамбер — це містер Коллінз у серіалі 1995 року «Гордість і упередження».
