«Високий замок» – це автобіографічна книга, спомини Станіслава Лема про своє дитинство і юність у Львові. Книга охоплює період життя Лема з народження до закінчення ліцею у 1939 році.
Батько Станіслава Лема Самуїл Лем був лікарем-отоларингологом. Станіслав Лем згадує, як йому подобались величезні ілюстровані анатомічні атласи батька та його медичні інструменти. Як розповідає Лем, він був єдиною дитиною в родини польських євреїв, і тому його дуже балували і пробачали будь що. Родина жила на вулиці Браєрівській, нині це Богдана Лепкого.
В книжці Лема мене насамперед цікавив побут тих часів, чим захоплювались діти, в які іграшки вони гралися, які книжки читали, чим любили займатися, як виглядав Львів міжвоєнних часів. У своїх спогадах Лем дуже ретельно описує іграшки, деякі, судячи з розповіді, були справжніми витворами мистецтва, але малий Лем трощив все, що попадало йому до рук.
Як зізнається Лем, в дитинстві і юності його зовсім не цікавили прекрасні будівлі Львова, його цікавили крамниці з солодощами, зокрема цукерня Залевського і кіоск з халвою пана Кавураса.
Дуже любив Станіслав Лем відвідувати Східні торги – виставку у Стрийському парку та відвідувати Рацлавицьку панораму. А за Східними торгами було Веселе Містечко, де можна були каруселі, блошиний цирк, фунікулер та інші атракціони. Лем згадує, як хотів виграти приз у наметі, де потрібно було кидати монетки на пакунки з цукерками. Але цукерки були спеціально там запаковані, щоб монетки з них падали. Лем влаштував вдома тренувальний полігон і навчився кидати монети так, щоб вони падали точнісінько на коробку. Таким чином він виграв найбільшу коробку в наметі, після чого власник намету заборонив йому сюди ходити. Цукерки в коробці виявилися неїстівними і дуже старими.
Лем багато пише про своє гімназійне життя і захоплення тих часів. В нього було досить незвичне хобі – він виробляв документи – різні посвідчення, дозволи, грамоти і т.п. Він вигадував печатки, навчився робити перфорацію, малював гарні бланки. Вдома нього було ще одне захоплення – він вигадував різні винаходи – машини, прилади, тварин. Певно все це потім знайшло своє місце в книгах. Лем захоплювався електротехнікою, витрачав всі свої гроші на блошиних ринках, купуючи всякі залізяки для своїх винаходів. За німецькою книжкою «Посібник з електротехнічних експериментів» Лем створив трансформатор Тесли, машину Вімсгурста.
Згадує Лем і військову підготовку в старших класах ліцею, а також військовий табір. Як пише Лем, з військової підготовки він найбільш усвідомив те, що в армії потрібно постійно щось чистити, або зброю, або чоботи, або підлогу.
Книга досить цікава, але читати її трохи складно, тому що Лем часто впадає у філософськи роздуми, наприклад розповідаючи про псевдо прилади, які він створював у дитинстві, Лем поринає у роздуми з приводу сучасного мистецтва на три сторінки, а потім знов вертається до приладів. І таких місць в книжці досить багато. Мені, звичайно, найбільш цікавив міжвоєнний Львів, описи вулиць, будинків, крамниць, Східних Торгів, життя львів’ян у ті часи.
В книжці видавництва «Богдан» в кінці вміщено досить цікаве інтерв’ю Лема, де він коротко переказує зміст свої книжки, розповідаючи про найбільш яскраві моменти дитинства і юності. В книжці є декілька фотографій з архіву Лема, а також Львова.
Моя бабуся мешкала у центрі Львова, і моє дитинство пройшло в тих самих місцях, де і Станіслава. Я так само гуляла в Єзуїтському саду – в роки мого дитинства це був парк Костюшко, так само ми проходили повз будівлю університету, за часів Лема це був університет Яна Казимира.
Книга на сайті видавництва Богдан
