«Кістки серця» — це історія двох молодих людей, які в дитинстві опинилися поза системою, але попри все вижили й тепер намагаються навчитися довіряти одне одному та відкриватися світові.
Оригінальна назва «Heart Bones»
Сюжет книги «Кістки серця»
Беа Ґрім усе життя жила з матір’ю, залежною від наркотиків і алкоголю, яка спускала на згубні звички всі гроші. Тож із дитинства дівчина часто голодувала. Хоча батько Беї регулярно надсилав кошти, до неї вони ніколи не доходили. Попри злидні та жалюгідне існування, Беї вдається здобути стипендію в престижному університеті — лишається тільки дочекатися 3 серпня.
Та все руйнується: мати помирає від передозування, а власник трейлера виганяє Бею на вулицю. Не маючи іншого виходу, вона телефонує батькові, з яким давно не спілкувалася. Бея приїздить до нього в Техас, де той відпочиває на узбережжі океану на півострові Болівар з новою дружиною та її дочкою.
Спочатку Бея насторожено ставиться до мачухи й зведеної сестри Сари, але поступово відтаює. Тим часом Сара знайомить її з місцевим багатієм Самсоном — привабливим хлопцем, з яким у Беї вже було непорозуміння на поромі. Бея не планує заводити жодних стосунків — як і він, — але чому б не провести літо приємно, у легкому флірті? Та що більше часу Бея проводить із Самсоном, то ясніше усвідомлює: хлопець приховує щось дуже важливе зі свого життя.
Персонажі
- Бея Ґрім – дівчина 19 років
- Шон Самсон Беннетт – хлопець, сусід
- Жанін – мати Беї
- Браян – батько Беї
- Сара – зведена сестра Беї
- Алана – дружина Браяна, мачуха Беї
- Маркос – хлопець Сари
- Марджорі – сусідка по острову, власниця будинку
- Рейк – зниклий рибалка
- Наталі – подруга Беї
- Кейденс- дівчина відпочивальниця
- Джо, Тофер та Вокер – гравці в пляжний волейбол
- Джексон – друг Маркоса
- офіцерка Феррел
- Кевін – адвокат, син Марджорі
- Ізабель – мати Самсона
- Бо – хлопець на відпочинку
- Гері Шелбі – власник трейлерного парку
- Базз – поліцейський
- Дакота – син Базза
- Сир Пеппер Джек – собака
- Сьєрра – сусідка Беї по гуртожитку
Мої враження
Я не знаю насправді реалій американського життя, тому не можу судити, наскільки правдоподібним було життя Беї з матір’ю-наркоманкою. Але в мене виникло питання – дівчинка з раннього дитинства кожне літо їздила до батька. Як вона їздила? Батько її забирав? Якщо так, чому він не бачив умов життя його доньки в трейлері, чи мати привозила її в аеропорт? Також Бея казала, що коли їй було чотири, мати ще не була наркозалежною, але в той же час розповідає, як маленькою їла всяке навіть неїстівне.
Але в цілому книга мені дуже сподобалася, особливо цією атмосферою курортного містечка на острові, літо, посиденьки біля вогнища на березі океану.
Бея час-від-часу кидає короткі але жахливі факти з свого життя, але не схоже на «подивіться, як я жила, ви багаті гівнюки», вона просто не давить на жалість і не звинувачує. Просто розповідає і це шокує ще більше.
Можливо більша частина книги здається комусь нудною, тому що Беа і Самсон повільно знімають шари один з одного, відкриваючи себе. Але це ж Коллін Гувер, тому я всю книжку чекала, що зараз все полетить шкереберть і відкриється неприємна правда.
Фінал книги мені сподобався, він не солодкий, а спокійний і логічний.
Читайте також:
