Цикл «Катрін» складається із семи книг. Головна героїня циклу — Катрін Легуа, донька майстра срібних справ із Мосту Міняйл, дуже вродлива дівчина з прекрасним золотистим волоссям. Події циклу відбуваються у Франції в часи Столітньої війни.
Романи Жульєтти Бенцоні насичені реальними історичними подіями та постатями. Свої книги письменниця створювала, працюючи в бібліотеках Діжона. У них дуже багато описів побуту, костюмів, костелів, будівель, міст, історичних особистостей і пояснень історичних подій. Любовних сцен у книгах небагато, і вони написані загальними фразами та дуже стримано.
Список романів з циклу Катрін:
- Il suffit d’un amour (2 tomes, 1963)
- Belle Catherine (1966)
- Catherine des grands chemins (1967)
- Catherine et le Temps d’aimer (1968)
- Piège pour Catherine (1973)
- La Dame de Montsalvy (1978)
«Il suffit d’un amour»
одії книги починаються в Парижі на Мосту Міняйл у 1413 році під час повстання м’ясників під проводом Симона Кабоша.
Юна Катрін разом зі своїм другом Ландрі Пігасом рятують від м’ясників Мішеля де Монсальві і ховають його в підвалі будинку Катрін. Але служниця знаходить Мішеля й видає його людям Кабоша. Мішеля страчують, батька Катрін вішають, а Катрін із матір’ю змушені переховуватися у Дворі чудес, а потім тікати до Бургундії — у Діжон до дядька Катрін, суконщика Матьє Готрена.
Через дев’ять років, у 1422 році, Катрін потрапляє на очі герцогу Філіппу Бургундському, який закохується в дівчину і вирішує зробити її своєю коханкою. Але для цього вона повинна стати світською дамою. Герцог наказує своєму наближеному Гарену де Бразею одружитися з Катрін Легуа. У цей самий час, повертаючись до Діжона з дядьком, Катрін знаходить на дорозі пораненого лицаря. Ним виявляється Арно де Монсальві, брат Мішеля. Там же вона знайомиться з арабським лікарем Абу-аль-Хаїром, який на багато років стане її другом і порадником. Арно закохується в Катрін, але раптом дізнається, що вона Легуа, а Легуа, як він вважає, винні у смерті його брата Мішеля. Арно починає ненавидіти й проклинати Катрін.
Катрін виходить заміж за казначея, стає дамою де Бразей і фрейліною герцогині Маргарити, матері Філіппа. При дворі вона знаходить подругу й покровительку — Ерменганду де Шатовілен. Спочатку Катрін відмовляється від залицянь герцога і намагається налагодити стосунки з чоловіком, але той холодний до неї, і їхній шлюб залишається лише формальністю. Дізнавшись, що Арно має одружитися, Катрін зрештою приймає любов герцога.
На долю Катрін випадає безліч випробувань. Вона стане багатою і блискучою дамою при дворі герцога, але згодом покине все і вирушить на пошуки свого кохання до обложеного Орлеана, де зустрінеться з Жанною д’Арк. Вона кілька разів ледь не загине, але зрештою возз’єднається зі своїм коханим, а Арно зрозуміє, що Катрін не винна у смерті його брата.
По суті, ця книга є цілком завершеною історією, і на цьому можна було б зупинитися й далі не читати продовження.
Що ж до стосунків головних героїв, то мої симпатії на боці герцога. Арно здається дещо не при тямі, і цю думку в книзі не раз висловлюють різні персонажі.
«Belle Catherine»
Після чудесного порятунку в Буржі Катрін і Арно пливуть човном назустріч своєму щастю. Прокинувшись вранці після ночі кохання, Катрін не знаходить Арно поруч. Пошуки приводять її до Лув’є, де вона дізнається, що Арно схопили бандити. Тут же Катрін знаходить вірного друга й охоронця Готьє, якого вона врятувала від шибениці.
Маршал короля Жиль де Ре, який став прототипом Синьої Бороди, пропонує Катрін приїхати до його замку Шантосе, запевняючи, що королева Іоланта зараз перебуває там. Жиль де Ре обіцяє визволити Арно. Але коли Катрін прибуває до замку, королеви там немає, а сама вона опиняється в полоні. Жиль де Ре заявляє, що вона й Арно — королівські злочинці: Арно ув’язнений у в’язниці Ла Тремуйля, а Катрін назавжди залишиться в замку Шантосе.
Проте Катрін усе ж удається втекти, визволити Арно з в’язниці, стати графинею де Монсальві і народити сина Мішеля. Але щастя триває недовго, і доля знову розлучає її з Арно.
На відміну від перших двох книг, третя книга досить похмура. Катрін постійно переслідують нещастя, тому читати її було досить складно.
«Catherine des grands chemins»
У четвертій книзі Катрін вирушає до лігва Ла Тремуйля, щоб допомогти змовникам повалити камергера і фаворита короля. Вона проникає до його замку під виглядом циганки Чале, де стикається не лише з Ла Тремуйлем, а й з Жилем де Ре.
Попри смертельні небезпеки та пережиті страждання, Катрін удається виманити Ла Тремуйля до Шинона, де його заарештовують. Після цього Катрін повертають її землі й титули. Королева Іоланта пропонує їй залишитися при дворі й натякає на можливі заручини з П’єром де Брезе.
Однак Катрін залишається вірною Арно. Вона повертається до Монсальві, де дізнається, що Арно вирушив до Галісії в надії вилікуватися від своєї страшної недуги. Катрін вирішує їхати за ним.
«Catherine et le Temps d’aimer»
Дорогою до святих місць Катрін дізнається, що Арно зцілився і перебуває в Гранаді в обіймах принцеси Зобейди, сестри халіфа. Катрін вирішує проникнути до гарему халіфа, щоб зустрітися з Арно.
Зустріч з Арно ледь не стала фатальною: Арно мали стратити, а Катрін повинна була вийти заміж за халіфа. Але друзі вчасно прийшли на допомогу. Катрін і Арно повертаються до Франції, де Катрін народжує доньку Ізабеллу.
П’ята книга читається дуже легко і є однією з найцікавіших у всій серії. Східний світ у ній описаний так, що хочеться самому опинитися там.
Історичні постаті в романі
Коли Катрін живе в Брюгге, художник Ян ван Ейк пише три її портрети.
Ліворуч — герцог Філіпп Бургундський, праворуч — його мати, герцогиня Маргарита Баварська.
Джерело: Вікіпедія.
Орден Золотого руна був заснований Філіппом Бургундським у 1430 році в день його весілля з Ізабеллою Португальською.
У романі ж орден присвячений золотому волоссю Катрін.
Одетта де Шамдівер — подруга Катрін, коханка і доглядальниця короля Карла VI, який страждав на шизофренію.
Я подивилася на LiveLib різні видання «Катрін», і всі вони оформлені просто жахливо — оформлювачі явно не намагалися вникнути в суть і епоху книги.
У часи Катрін дами виглядали приблизно так (це картини Рогіра ван дер Вейдена).
Замок Монсальві, який належав родині Арно.
Жиль де Ре, маршал Франції, був страчений у 1440 році.
Карл VII — Жанна д’Арк допомогла йому зійти на трон, але згодом король відвернувся від неї і дозволив англійцям спалити її на вогнищі як відьму.
Екранізації
«Катрін», 1969 рік. Катрін, на мій погляд, дещо застарувата й грубувата; підозрюю, що її взяли на роль переважно через волосся. На чорно-білому фото — актор Roger Van Hool, який грав Арно, а праворуч — герцог, актор Horst Frank. Роль Катрін виконувала акторка Olga Georges-Picot. Судячи зі скриншотів, дивитися цей фільм я не буду. Хотілося б хорошої костюмованої екранізації у вигляді серіалу з дотриманням епохи та красивими акторами, але мода на такі книги вже минула.
Серіал «Катрін», 1986 рік
У французькому серіалі 1986 року Катрін уже виглядає цілком прийнятно. Ось фото з IMDb. Судячи з усього, це сцена прийому у герцога з нагоди заручин його сестер — принцеси Анни та принцеси Маргарити, коли на Катрін був чорний діамант. Герцог виглядає досить старим, хоча за книгою на момент знайомства з Катрін йому було лише 27 років.
Серіал знято дуже близько до сюжету книги. Його можна знайти на YouTube, наприклад, там є шоста серія. Але, на відміну від книги, актори тут якісь занадто «дерев’яні». У романі всі чоловіки буквально іскряться пристрастю, сходять з розуму, а тут вони просто читають текст — жодної емоції.
Любовна сцена між герцогом і Катрін у саду — одна з найяскравіших у книзі, а в серіалі вона виглядає так, ніби Катрін розмовляє з батьком, а потім вони раптом цілуються.
А ось Арно підкачав — виглядає як якийсь херувим. Насправді він мав би бути, по-перше, темноволосим, а по-друге, грубим солдатом. Цей актор радше підійшов би на роль Мішеля.
А це Гарен де Бразей, теж доволі непоганий.
А це арабський лікар і циганка Сара. Сара, звісно, справжня зірка, хоча в книзі вона старша і повніша. Абу-аль-Хаїр у книзі невисокий і носить тюрбан.
До речі, ось із кого вийшов би шикарний герцог — Даніель Лавуа, зірка мюзиклу «Нотр-Дам де Парі».
Читайте також:
