Спочатку метою походу було з’ясувати, що там загадково біліє на полях за ліском. Але коли ми перебралися через яр, ми з собаней вперлися в безкрає поле соняшників.
Уздовж поля йде грунтовка і мені було цікаво, куди вона виходить і чи вийде на трасу. Тому ми пішли вліво по грунтовці вздовж поля і вздовж яру.
А потім ми раптом потрапили в чудове місце – ще один яр, по обом сторонам якого росли соняшники, а на схилах – різнокольорові квіти. Сюди треба терміново з хорошим фотіком, телефон не передає всієї краси цього місця.
Ми пройшли вздовж поля аж до траси на Білогородку, до поля можна підійти з траси.
А назад поверталися через поле кукурудзи. Через поле можна спокійно пройти – кукурудза росте широкими рядами, головне що б ряди йшли в потрібному напрямку.
Гуляли ми два з половиною години, пройшли не менше десяти кілометрів. Сахара такі прогулянки не схвалює, прийшла додому і впала спати.
Читайте також: