Книга Артура Гейлі «Аеропорт» була написана в жанрі виробничого роману в 1968 році.
Видання на українській мові Артур Гейлі “Аеропорт”, Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2019. ISBN: 978-617-12-5055-0, ISBN: 978-0-385-04139-3 (анг).
У романі «Аеропорт» розповідається про декілька годин (з 18:30 до 1:30) роботи вигаданого Міжнародного аеропорту Лінкольн в штаті Іллінойс. Аеропорт вже третю добу завалює снігом, через що відбуваються численні затримки рейсів. У книзі кілька паралельних сюжетних ліній, які до фіналу сходяться воєдино. Описуючи сюжетні лінії, автор дуже докладно показує нам роботу різних служб в аеропорту, авіадіспечерской служби, митниці, технічних служб і т.п.
Основна сюжетна лінія зав’язана на директорі аеропорту Мелі Бейкерсфелді, на якого впали всі проблеми, пов’язані з бурею, ще й місцеві жителі на чолі з шахраєм-адвокатом вирішили влаштувати в терміналі демонстрацію за підтримки місцевого ТБ, одна злітно-посадкова смуга заблокована Боїнгом 707, десь в бурі загубився фургон з обідами для одного з рейсів, а тут ще цей ненормальний з бомбою в дипломаті.
Авіація в романі Аеропорт
Читаючи цю книгу я постійно порівнювала сучасні стандарти безпеки і в 1968 році. Одна з героїнь книги, Ада Квонсетт – професійна безквиткова пасажирка, знає безліч способів проникнути на борт літака без квитка. У наш час таке навряд чи можливо, тим більше на міжнародних рейсах. Або історія з Д.О. Герреро, який зміг абсолютно спокійно пронести в дипломаті бомбу на борт, бо ніхто тоді не оглядав особисті речі пасажирів на вильоті. І навіть запідозривший недобре за зовнішнім виглядом Герреро, начальник митної служби, який проводжав свою племінницю, не мав повноважень, що б оглянути ручну поклажу пасажира. А ще тоді проводжаючі могли заходити в літак, як у поїзд, обід сервірувати справжніми металевими приладами і в літаку можна було курити.
Так само автор в особі директора аеропорту Мела Бейкерсфелда розповідає про майбутнє цивільної авіації, як його бачили в 1968 році – наприклад планувалося завантажувати пасажирів контейнерним способом – пасажири займали місця в спеціальних контейнерах, які подібно до вантажним, завантажувалися на борт в лічені хвилини і літак не простоював довго в аеропорту. Вікна контейнерів синхронізувалися з вікнами літака, а між контейнерами відкривали двері, щоб створити проходи для стюардес. Так само розглядали варіанти багаторівневих паркінгів для літаків.
Коли я читала цю книгу, то мені постійно здавалося, ніби я одночасно дивлюся епізоди документальних серіалів «Міжнародний аеропорт Дубай» і «Розслідування авіакатастроф», настільки детально і ретельно автор описує все, що відбувається в аеропорту і в роковому літаку.
«Міжнародний аеропорт Дубай» (Ultimate Airport Dubai) – це серіал National Geographic про щоденні будні аеропорту і роботи авіакомпанії Emirates, в серіалі три сезони, що охоплюють період з 2013 по 2015 рік.
«Розслідування авіакатастроф» – це канадський документальний серіал, в кожній серії показується ретельно відновлена катастрофа і розслідування. Всього вийшло 20 сезонів.
Цікава ремарка в вікіпедії – у російському перекладі пропущене російське прізвище (Воробйова) страхового агента з пишним бюстом, яка, заради перемоги в конкурсі, запропонувала Герреро застрахуватися на максимальну суму в $ 300.000, – в оригіналі Bunnie Vorobioff. У перекладеному тексті всюди фігурує тільки ім’я – Банні. Я читала книгу в українському перекладі, ось там якраз прізвище на місці – Банні Воробьефф.
Артур Гейлі спеціалізувався на виробничих романах. Всього він написав 11 книг. Мені роман “Аеропорт” дуже сподобався – напружений, читається на одному диханні і пізнавальний, тим більше що я люблю авіацію і все що з цим пов’язано. Я прочитала книгу за два вечори. Тепер подумую прочитати “Готель”.
Фільм за романом Аеропорт, 1970 рік
Екранізація роману зроблена досить близько до фільму за винятком сюжетної лінії, пов’язаної з Кітом Бейкерсфелдом, братом Мела Бейкерсфелда. Кіт – авіадіспечер, який збирався покінчити життя самогубством через глибоке почуття провини і трагедії в минулому. Фільм виглядає досить бадьоро, незважаючи на те що йому вже 50 років. Але зате там показано саме вся та техніка й устаткування, яке описувалося в книзі. Хоча книга закінчується приземленням літака, в фільмі вирішили дозняти кілька сцен після, в одній з яких Ада Квонсетт летить першим класом до дочки.
У фільмі постійно використовується прийом – коли кадр розділений на дві або декілька частин, і герої розмовляють один з одним по телефону.
Хелен Хейс в ролі Ади Квонсетт дуже хороша.
Вернон Демерест і Гвен Мейген. Вернон Демерест в більшій частині книги зображений як досить неприємний і самовдоволений тип, але до фіналу він трохи змінюється. У фільмі він в принципі цілком терпимий.
Мел Бейкерсфелд і Таня Лівінгстон, в книзі Таня – рудоволоса і не так відверто бігає за Мелом.
Терорист Д. О. Герреро в книзі описано як худий і з жовтою шкірою. У фільмі він цілком вгодований і на терориста не схожий.
Читайте також:
- Артур Гейлі “Готель” – відгук про книгу
- Артур Гейлі “Вечірні новини” – відгук про книгу
- Огляд книги «Як живуть японці» Ютака Ядзави
- Амелі Нотомб «Токійська наречена – відгук про книгу
- Александра Шульман Всередині Vogue – Мій щоденник 100-го року
- Відгук про книгу Анрі Гідель – Коко Шанель
- Становлення, Мішель Обама – відгук про книгу