«A Trip to the Beach: Living on Island Time in the Caribbean» – це реальна історія створення ресторану на карибському острові Ангілья подружжям Мел і Бобом Бланчардами. Ресторан має назву Blanchards і успішно працює й донині.
Сайт ресторану https://blanchardsrestaurant.com/
Інстаграм https://www.instagram.com/blanchardsrestaurant/
Ось так виглядає ресторан
А ось і самі Мелінда та Роберт Бланчарди — засновники легендарного ресторану Blanchards на Ангільї.
Події в книзі відбуваються у 1994–1995 роках. Подружжя Мел і Боб Бланчарди вирішують назавжди залишити Вермонт і переїхати на острів Ангілья, де планують відкрити пляжний бар. Проте замість бару в результаті вони відкривають ресторан, який дуже швидко стає одним із найкращих на острові.
У книзі поетапно розповідається про процес відкриття ресторану та труднощі, з якими довелося зіткнутися. Найбільшою проблемою було те, що все необхідне доводилося везти з Маямі. Більшість продуктів також замовляли саме там. Оскільки на той час не існувало ані мобільного зв’язку, ані інтернету, часто доводилося особисто літати до Маямі й купувати потрібне. Вартість транспортування та митних зборів перетворювала навіть дрібні покупки на значні витрати. Мелінда згадує випадок, коли запчастина для морозивниці вартістю три долари після телефонного замовлення, доставки та розмитнення обійшлася у 215 доларів.
Персонал подружжя набирало з місцевих хлопців, багато з яких ніколи раніше не працювали в ресторані. Після відкриття Мелінда відверто розповідає про всі помилки, проблеми й труднощі, що виникали в роботі.
Окрему увагу авторка приділяє самому острову та його мешканцям: традиціям, звичаям, місцевій політиці, навіть тому, як проходять вибори. Цілий розділ присвячений регаті — від будівництва човнів до самих перегонів і святкувань після них.
Останній розділ розповідає про ураган Луїс, який обрушився на Кариби у вересні 1995 року. Ураган четвертої категорії завдав островам величезних збитків: загинуло багато людей, затонула велика кількість яхт, були зруйновані тисячі будинків. Ресторан Бланчардів також серйозно постраждав — обідню залу було повністю знесено. Та книга завершується оптимістично: подружжя відбудовує ресторан, і, як ми знаємо, він успішно працює й сьогодні.
Мої враження
Книга мені дуже сподобалася. Я взагалі обожнюю Кариби й усе, що з ними пов’язано, і сама із задоволенням переїхала б жити на острів назавжди. Цей текст буквально просякнутий карибською атмосферою: любов’ю до острова, океану, морських заходів сонця та пальм.
Книга дуже чесна — Мелінда не намагається показати все лише у рожевому світлі. Вона відкрито пише і про витрати, і про суперечки з митницею, і про складну логістику, і про власні страхи. Ба більше — вона навіть ділиться фірмовими рецептами ресторану.
«Кариби: Ресторанчик під пальмами» дуже нагадала мені книгу Пітера Мейла «Рік у Провансі».